Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.02.2026 р. № 715/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на  отримання індивідуальної податкової консультації щодо оформлення операцій первинними документами у разі зміни призначення платежу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ.

У ході господарської діяльності Товариства здійснювались безготівкові розрахунки з контрагентами (перерахування грошових коштів та їх отримання).

При цьому, Товариство стверджує, що у платіжних дорученнях невірно вказувалось призначення платежу, зокрема «оплата за природний газ» є господарською операцією з надання поворотної фінансової допомоги.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є правомірними дії Товариства щодо виправлення помилок у призначенні платежів шляхом документального оформлення листів між контрагентами?

2. Чи виникає у Товариства обов’язок включення зазначених сум до складу доходів, якщо первинне призначення платежу було помилковим, але надалі офіційно змінене на «поворотну фінансову допомогу»?

3. Чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями у разі якщо:

фактично постачання товарів/послуг не здійснювалося;

операція за суттю є фінансовою допомогою;

призначення платежу документально виправлено?

4. Чи має право податковий орган визнати такі надходження оплатою за товари/послуги лише на підставі первісного помилкового призначення платежу, за наявності:

договорів поворотної фінансової допомоги;

листів про зміну призначення платежів;

фактичної відсутності постачання товарів або послуг?

5. Чи впливають зазначені обставини на формування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств?

Щодо питання 1, 2, 4, 5.

Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Слід зазначити, що ключовим принципом бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, як вимагає п. 4 Закону № 996, є превалювання сутності над формою, що означає, що господарські операції слід відображати у обліку згідно з їх реальним економічним змістом (сутністю), а не згідно з формальною  юридичною формою.

Відповідно до ст. 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята ст. 9 Закону № 996).

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною другою ст. 9 Закону № 996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Кодексу фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

При цьому поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з надання поворотної фінансової допомоги.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання щодо підтвердження первинними документами операцій та порядок їх відображення в бухгалтерському обліку, у тому числі  операцій з отримання поворотної фінансової допомоги, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності, платником податку здійснюється відповідно до норм ст. 50 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Щодо питання 3.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи вимоги ст. 4 Закону № 996 для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Якщо зазначена у зверненні операція за своєю економічною сутністю фактично є операцією з надання/отримання платником податку поворотної/безповоротної фінансової допомоги, то така операція не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг та не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Разом з тим, в межах надання індивідуальної податкової консультації Державна податкова служба України не здійснює аналіз господарських операцій платника податку та не проводить оцінку правомірності відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку, яка може бути досліджена виключно під час проведення контролюючим органом документальної перевірки такого платника.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).