Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.02.2026 р. № 734/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Компанія (виконавець) планує надавати послуги непрямого брокера нерезиденту (замовнику). Постачання здійснюватиметься на умовах DDP. При цьому, при здійсненні митного оформлення ПДВ та мито за нерезидента сплачуватиме Компанія.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) на яку дату Компанія повинна нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну;

2) який тип причини має бути зазначений у такій податковій накладній;

3) в якій графі декларації з ПДВ відображаються податкові зобов’язання;

4) якою датою Компанія повинна скласти акт про надання послуг на суму сплачених ПДВ та мита за нерезидента;

5) чи отримає Компанія право на податковий кредит по митній декларації;

6) який порядок компенсації (сплати) нерезидентом мита і ПДВ Компанії на умовах DDP?   

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ і частина друга статті 1 розділу І МКУ).

Митний брокер – це підприємство, якому надано авторизацію на провадження митної брокерської діяльності та яке надає послуги митного представництва, а також послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в інтересах іншої особи від її імені або від власного імені. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (частини перша та третя статті 416 МКУ).

Згідно з першою – третьою частинами статті 11¹ МКУ будь-яка особа може призначити митного представника. Представництво може бути прямим та непрямим.

У разі непрямого представництва  митний представник діє в інтересах особи, яку він представляє, але від власного імені (непрямий митний представник).

Пунктом третім частини першої статті 265 МКУ передбачено, що непрямий митний представник має право виступати декларантом.

Непрямому митному представнику заборонено здійснювати декларування у митні режими: імпорту товарів, на які у випадках, встановлених МКУ та іншими законами з питань оподаткування, надаються звільнення від оподаткування митними платежами (податкові пільги) під час їх випуску для вільного обігу; імпорту (у частині процедури кінцевого використання); тимчасового ввезення, крім випадків, коли отримання авторизації на ввезення не вимагається відповідно до частини четвертої статті 104¹ МКУ); безмитної торгівлі; переробки на митній території та за межами митної території; знищення або зруйнування; відмови на користь держави (пункт другий частини восьмої статті 11¹ МКУ).

Також, згідно з пунктом 9⁴² розділу ХХІ МКУ тимчасово, до 1 січня 2027 року, забороняється здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення непрямим митним представником в інтересах нерезидента.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» – «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної і реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, із ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 розділу V ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Порядок подання податкової звітності з ПДВ до контролюючих органів визначено статтею 49 розділу V ПКУ та регламентовано наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та МКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 – 3

У разі здійснення платником податку (в тому числі Компанією) операції з постачання нерезиденту послуг, місце постачання яких згідно з пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ знаходиться на митній території України (в тому числі послуг митного брокера), такий платник податку на дату першої події, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за основною ставкою та скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Така податкова накладна не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та у ній зазначається тип причини «21 – Складена на постачання послуг отримувачу (покупцю) нерезиденту, місце постачання яких розташоване на митній території України».

Обсяг таких оподатковуваних ПДВ операцій на митній території України відображається у рядку 1.1 декларації з ПДВ.

Щодо питання 4

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, з питання щодо порядку складання первинних (бухгалтерських) документів (зокрема, на яку дату повинен бути складений акт наданих послуг у разі компенсації ПДВ і мита, сплачених за нерезидента) платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 5

Згідно із нормами ПКУ платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену таким платником податку при ввезенні товару на митну територію України, на підставі належним чином оформленої митної декларації.

Разом з тим ДПС повідомляє, що кожен конкретний випадок щодо формування податкового кредиту (в т.ч. на підставі оформлених платником податку митних декларацій) необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, що може бути досліджено виключно в межах перевірок, що проводяться відповідно до норм ПКУ.

Щодо питання 6

Питання врегулювання господарських правовідносин між суб’єктами господарювання (у тому числі щодо порядку компенсації нерезидентом мита і ПДВ Компанії на умовах поставки DDP) не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).