Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.02.2026 р. № 752/ІПК/16-31-04-01-05

Головне управління ДПС у Полтавській області за результатами розгляду звернення Підприємства щодо окремих питань з виробництва електричної енергії платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та керуючись статтею 52 глави 3 роздiлу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Згідно з умовами звернення Господарство здійснює діяльність у сфері сільськогосподарського товаровиробництва та планує встановлення сонячної електростанції з метою забезпечення споживання електричної енергії, продажу надлишків виробленої електроенергії в електричну мережу.

Враховуючи викладене вище, Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право Господарство, як платник єдиного податку четвертої групи та платник податку на додану вартість, здійснювати продаж надлишків електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, а саме сонячної електростанції?
2. Чи не призведе продаж надлишків електричної енергії до втрати права перебування на спрощеній системі оподаткування четвертої групи за умови, що дохід від реалізації електроенергії не перевищуватиме 25 відсотків загального доходу, дохід від реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції становитиме не менше 75 відсотків загального доходу?
3. Чи включається дохід від реалізації електричної енергії до загального доходу при розрахунку частки  сільськогосподарського  товаровиробництва для цілей підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії, визначає та регулює Закон України від 13.04.2017 № 2019 «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року № 555-IV  механізм самовиробництва - схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії.

Учасник ринку електричної енергії - виробник електричної енергії, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому Законом № 2019 (пункт 96 частини 1 статті 1 Закону № 2019).

Виробник електричної енергії - це суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону № 2019).

Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно Закону № 2019 електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги.

Електропостачальник - це суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (пункти 30, 67, 93 частини 1 статті 1 Закону № 2019).

Активний споживач - споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю (частина 3² статті 1 Закону № 2019).

Частиною першою статті 58¹ Закону № 2019 визначено, що споживач, зокрема набуває статусу активного споживача, одночасно з укладенням договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Абзацом 8 частини першої статті 58¹ Закону № 2019 визначено, що договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

 

Щодо питання 1 – 2.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники, належать юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарський товаровиробник - зокрема, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 291.5¹  статті 291 Кодексу встановлено перелік обмежень для платників єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до підпункту 291.5¹.2 пункту 291.5¹ статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, зокрема, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання).

Отже, платнику єдиного податку четвертої групи не заборонено здійснювати операції із реалізації підакцизних товарів, зокрема, виробленої електричної енергії.

Якщо діяльність Господарства з виробництва підакцизних товарів підпадає під зазначені у підпункті 291.5¹.2 пункту 291.5¹ статті 291 Кодексу виключення із діяльності з виробництва підакцизних товарів, то Господарство може бути платником єдиного податку четвертої групи.

Водночас, виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, в т. ч. з енергії сонячного випромінювання за допомогою власних сонячних панелей та використання її виключно для власних потреб (без продажу третім особам) не впливає на можливість перебування юридичної особи  на спрощеній системі оподаткування.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу  електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

Відповідно до підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування є операції,  зокрема,  з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

Не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (підпункт 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 Кодексу).

Підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надане визначення відновлювальних джерел енергії – це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Згідно підпункту 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Отже, у разі здійснення операцій з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (сонячне випромінювання тощо) або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії у суб’єкта господарювання не виникатиме податкове зобов’язання із сплати акцизного податку (згідно з підпунктами 213.1.2 та 213.2.8 пунктами 213.1 та 213.2 статті 213 Кодексу), однак Господарство повинно реєструватися платником акцизного податку у разі наявності відповідної ліцензії
(підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (підпункт 292¹.1 статті 292¹ Кодексу). Господарство з 75 відсотками доходу і більше від продажу власно виробленої продукції відповідає критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва. Виробництво та продаж електроенергії з відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної, не виключає статусу платника єдиного податку четвертої групи за умови дотримання обмежень.

Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, крім випадків виробництва електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання) (підпункт 291.5 ¹.2 пункту 291.5¹ статті 291 Кодексу).

 

Щодо питання 3.

Отже, платник єдиного податку четвертої групи може продавати сонячну електроенергію без втрати спрощеної системи оподаткування, якщо дотримано 25 відсотків ліміту доходу від такого продажу. У зверненні зазначено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва доходу Господарства становить 75 відсотків, що дозволяє реалізацію надлишку сонячної електроенергії. Такий продаж не змінює об’єкт оподаткування єдиним податком, але включається до розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва у складі загального обсягу доходу, таким чином зменшуючи розмір сільгоспчастки.

Електроенергія - підакцизний товар, але операції реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії не підлягають оподаткуванню (підпункт 213.2.8 пункту 213.2 Кодексу). Реєстрація платником акцизу потрібна лише за наявності ліцензії на виробництво; для малопотужних сонячних станцій (до лімітів ліцензійних умов) ліцензія не обов’язкова, а продаж надлишку відбувається за механізмом самовиробництва через договір з електропостачальником (стаття 58¹ Закону № 2019).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II Кодексу).