Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.02.2026 р. № 754/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку заповнення податкової накладної та, керуючись статтею 52 і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює постачання електричної енергії та застосовує касовий метод податкового обліку при визначенні податкових зобов’язань.

В ситуації 1 між постачальником та споживачем (боржником) існують договірні відносини щодо постачання електричної енергії. В межах договору поруки третя особа (поручитель) здійснює оплату заборгованості за споживача (боржника) безпосередньо на рахунок постачальника.

В ситуації 2 за згодою постачальника на заміну боржника у зобов’язані між споживачем (боржником) та новим боржником укладено договір переведення боргу. При цьому новий боржник перераховує кошти постачальнику за електричну енергію, яка була отримана (або буде отримана) споживачем (боржником).

В обох випадках постачальник отримує грошові кошти не від безпосереднього отримувача електричної енергії.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.  як заповнити поле «Отримувач (покупець)» податкової накладної у Ситуації 1?
2. як заповнити поле «Отримувач (покупець)» податкової накладної у Ситуації 2?
3. чи вважається податкова накладна, яка складена на фактичного платника (поручителя / нового боржника), такою, що складена з порушенням норм Кодексу, якщо фактично отримувачем послуг є споживач (боржник)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Згідно зі статтею  9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс).

Правила заміни кредитора у зобов’язанні визначено статтями 512 – 519 Цивільного кодексу.

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 520 Цивільного кодексу визначено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V Кодексу – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 188.1 статті 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів / послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів − виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів / послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ визначено статтями 187 та 198 Кодексу.

Умови щодо застосування платником податку касового методу податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено підпунктами 187.1 та 187.10 статті 187 Кодексу та пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155 – VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» – «л» пункту 201.1 статті 201 Кодексу, зокрема таким реквізитом є: повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів / послуг.

Податкові накладні складаються за формою та відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015  № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за № 137/28267, зі змінами.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1-2

Податкову накладну за операцією з постачання товарів / послуг повинна складати і реєструвати в ЄРПН особа, яка здійснює постачання таких товарів / послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів / послуг, та за конкретною господарською операцією з постачання товарів / послуг.

Тобто постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на покупця, який є безпосереднім отримувачем таких товарів / послуг, що визначений у відповідному договорі та первинних документах.

З метою визначення особи, на яку необхідно скласти податкову накладну за операцією з постачання товарів / послуг, платник податку повинен керуватися договорами та іншими документами, зокрема, передбаченими абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

 

 

Щодо питання 3

Для забезпечення правильності ведення податкового обліку, зокрема при складанні податкових накладних необхідно чітко дотримуватись правил ведення бухгалтерського обліку та норм чинного законодавства з питань оподаткування.

Податкова накладна, складена за операціями з постачання товарів / послуг на іншу особу, яка не є фактичним отримувачем таких товарів / послуг, незалежно від того, хто здійснює оплату за такі товари / послуги, є такою, що складена з порушенням норм Кодексу.

Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок стосовно порядку складання податкових накладних необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Правомірність відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку досліджується під час проведення перевірок, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).