Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.02.2026 р. № 795/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює господарську діяльність з продажу автомобілів та їх сервісного обслуговування, у тому числі гарантійного та післягарантійного ремонту.

Замовниками зазначених послуг є власники автомобілів, але при цьому оплату вартості таких робіт здійснює страхова компанія у вигляді страхових виплат згідно з укладеним із власником автомобіля договором страхування.

З метою організації співпраці між Товариством та страховими компаніями, з якими власники автомобілів уклали договір страхування, відповідними договорами передбачено перерахування страховою компанією Товариству грошових коштів у вигляді гарантійного (забезпечувального) платежу, який на момент його перерахування має виключно забезпечувальний характер, не є оплатою або передоплатою вартості товарів/послуг, не має визначеного обсягу, номенклатури або вартості послуг, не зараховується автоматично в рахунок оплати послуг, у разі невикористання або часткового використання підлягає поверненню або використанню в наступних періодах.

Зарахування відповідної частини гарантійного платежу в рахунок оплати вартості послуг здійснюється виключно після фактичного надання послуг та складання акту виконаних робіт, відповідно до прийнятого страховою компанією рішення про підтвердження страхового випадку та розпорядження про оплату послуг.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи є операція з отримання Товариством гарантійного (забезпечувального) платежу від страхової компанії об’єктом оподаткування ПДВ в описаній у зверненні ситуації;

2) чи є датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ дата зарахування відповідної частини гарантійного (забезпечувального) платежу в рахунок оплати фактично наданих послуг, підтверджених актом виконаних робіт та здійсненого на підставі  розпорядження страхової компанії;

3) чи впливає на визначення об’єкту оподаткування ПДВ факт того, що страхова компанія набуває статус платника після прийняття рішення про оплату та зарахування коштів з гарантійного фонду;

4) чи відсутні підстави для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на дату отримання гарантійного (забезпечувального) платежу від страхової компанії в описаній у зверненні ситуації?

Разом з тим, наведена у зверненні інформація не надає чіткого розуміння всіх обставин та наслідків операцій, які здійснює платник податку, зокрема незрозуміло, за наявності яких умов та у які терміни (до чи після настання страхового випадку) страхові компанії перераховують Товариству кошти у якості гарантійного (забезпечувального) платежу. У зв’язку з цим ДПС надає загальне роз’яснення щодо порушених у зверненні питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу I ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законам.

Відносини у сфері страхування, посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, порядок укладання, обслуговування, виконання та інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законами України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» зі змінами (далі – Закон № 1909) і від 21 травня 2024 року № 3720-IХ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі змінами (далі –  Закон № 3720).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1909 страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Згідно з частинами другою та сьомою статті 94 Закону № 1909 розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

При цьому згідно з частиною сьомою статті 34 Закону № 3720 страхова (регламентна) виплата здійснюється безпосередньо потерпілій особі, іншій особі, яка має право на її отримання, її спадкоємцю чи правонаступнику, їхнім законним представникам або погодженим з ними особам, які проводять чи провели лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснила витрати на лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, шляхом переказу на банківський (платіжний) рахунок відповідної особи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ
при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Щодо питань 1 та 4

Якщо гарантійний (забезпечувальний) платіж за своєю економічною сутністю виконує виключно функцію засобу забезпечення зобов'язань, не є оплатою (попередньою оплатою) вартості товарів/послуг (не був зарахований в оплату вартості товарів/послуг) та підлягає поверненню після виконання таких зобов'язань, то така сума гарантійного (забезпечувального) платежу не збільшує базу оподаткування ПДВ у Товариства. При отриманні таких коштів від страхової компанії об’єкт оподаткування ПДВ відсутній, отже обов’язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на дату отримання зазначеного гарантійного (забезпечувального) платежу у Товариства не виникає.

Разом з цим ДПС зазначає, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

 

Щодо питання 2

Операція постачальника (платника ПДВ) з постачання товарів/послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, за якою такий постачальник зобов’язаний на дату «першої події», визначену згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Якщо зарахування гарантійного (забезпечувального) платежу (його частини) в рахунок оплати вартості послуг з ремонту транспортних засобів відбувається після фактичного постачання Товариством таких послуг клієнтам – фізичним або юридичним особам, то обов’язок нарахування податкових зобов’язань та складання податкової накладної виникає на дату фактичного надання послуг, при цьому таке зарахування для цілей оподаткування ПДВ вважається «другою подією» і, відповідно, на дату такого зарахування податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Щодо питання 3

Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН особою (платником ПДВ), яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг незалежно від того, на кого покладено обов'язок щодо оплати вартості таких товарів/послуг, отже визначення об’єкта оподаткування ПДВ за такою операцією не залежить від факту набуття страховою компанією статусу платника за надані послуги з ремонту транспортних засобів клієнтам (фізичним або юридичним особам).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).