Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.02.2026 р. № 799/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі митної декларації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, в господарській діяльності Підприємства виник випадок, коли дата оформлення митної декларації та дата відображення в приватній частині Електронного кабінету платника в меню «Система електронного адміністрування ПДВ» операції щодо суми податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, не співпадають та припадають на різні звітні періоди.

Так, митна декларація, яка підтверджує сплату податку, була оформлена 31.12.2025, а відображення показників митної декларації в Електронному кабінеті платника (системі електронного адміністрування ПДВ) відбулось 07.01.2026 в автоматичному режимі.

З огляду на викладене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) у податкову декларацію з ПДВ за який звітний (податковий) період Підприємство повинно включити суму податкового кредиту, сформованого на підставі оформленої митної декларації, а саме за: грудень 2025 року чи січень
2026 року?

2) якою датою оприбуткувати сировину на підставі вказаної митної декларації, оскільки з урахуванням обставин, наведених у зверненні, на її собівартість вплине різниця курсу залежно від обраної дати?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються статтею 200¹ Кодексу та регламентуються Порядком електронного адміністрування ПДВ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі – Порядок № 569).

Сума податку (å_Накл), на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), обчислюється автоматично за формулою, визначеною пунктом 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу.

Показники формули, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу, перераховуються автоматично при реєстрації в ЄРПН податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, подання платником митних та податкових декларацій.

Таким чином, система електронного адміністрування ПДВ, серед іншого, передбачає забезпечення автоматичного обліку в розрізі платників ПДВ сум податку, сплачених платниками при ввезенні товару на митну територію України. Система електронного адміністрування ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200¹ розділу V Кодексу та Порядку № 569.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1
статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 розділу V Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Якщо митне оформлення завершено, електронна митна декларація, оформлена за допомогою автоматизованої системи митного оформлення, що підтверджує сплату ПДВ, є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

У ситуації, описаній у зверненні, при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України, платник податку, що здійснив сплату ПДВ за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187
розділу V Кодексу, на дату такої сплати включає суми податку до податкового кредиту на підставі належним чином оформленої митної декларації, незалежно від того, якою датою в системі електронного адміністрування ПДВ відображено показники такої митної декларації.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Щодо питання 2

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XVI «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

У Положенні про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку оформлення первинних документів для підтвердження факту здійснення господарської операції та відображення такої операції у бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).