Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.02.2026 р. № 839/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваші звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається відповідно до норм, які діяли до 01.01.2026.

У своєму зверненні фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повідомила, що протягом 2025 року сумлінно виконувала обов'язки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірах, що значно перевищують мінімальний внесок, з метою забезпечення належного рівня соціального захисту.

3 1 жовтня 2025 року набрали чинності зміни до частини шостої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), згідно з якими платник отримала право на пільгу, у зв'язку з отриманням допомоги при народженні дитини. Проте будь-які роз'яснення чи перехідні положення щодо того, як обліковуються внески, сплачені фізичною особою – підприємцем до моменту застосування пільги, у публічному доступі відсутні.

22 грудня 2025 року територіальним органом Пенсійного фонду України платнику було відмовлено у фінансуванні заяви-розрахунку за електронним листком непрацездатності через нібито «відсутність сплати єдиного внеску за жовтень та листопад 2025 року».

На виконання цієї прямої вимоги органу, платник особисто сплатила внески за вказаний період (база 8 000 грн, внесок — 1 760,00 грн щомісячно) та подала податкову декларацію з типом «Довідкова».

Проте, при повторному зверненні Пенсійний фонд України у відповіді
від 15.01.2026 № 2800-030401-8/3891 знову надав відмову, стверджуючи, що через наявність пільги я з 1 жовтня 2025 року взагалі «не набуваю статусу застрахованої особи» за основним видом діяльності. Платнику було запропоновано претендувати на виплати лише як незастрахованій особі згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що фактично анулює статус застрахованої особи як підприємця. При цьому в Пенсійному фонді України стверджують, що Державна податкова служба України взагалі не має права приймати від фізичної особи - підприємця будь-які платежі з єдиного внеску у цей період.

У зв’язку з чим, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є пільга, передбачена частиною 6 ст. 4 Закону 2464, добровільною за своєю природою?

2. Чи має право фізична особа - підприємець, яка не перебуває у трудових відносинах, самостійно відмовитися від цієї пільги шляхом особистого визначення бази нарахування єдиного внеску та фактичної сплати внесків за себе з метою збереження статусу застрахованої особи та отримання страхових виплат?

3. Яким чином у системі Державної податкової служби України обліковуються внески, сплачені фізичною особою - підприємцем добровільно у період дії пільги? Чи вважаються вони страховими внесками, що дають право на стаж, чи вони розцінюються як «надміру сплачені кошти»?

4. Чи анулюється статус «застрахованої особи» у фізичної особи - підприємця, яка підпадає під дію пільги, чи така особа залишається застрахованою згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, а змінюється лише джерело фінансування внеску?

Щодо першого та другого питань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено Законом № 2464.

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Крім того, відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону
№ 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб:

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Водночас, частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 4. частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

На виконання вимог, зазначених п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року
№ 178 (зі змінами) затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб (далі – Порядок).

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

При цьому за осіб, зазначених у п.п. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (п.п. 2
п. 2 Порядку).

Згідно з п. 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.

За осіб, зазначених у п.п. 1 – 3 п. 1 Порядку, у тому числі в разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається в розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.

Водночас згідно з п.п. 2 п. 4 Порядку визначено, що обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у п.п. 2 – 4 п. 1 Порядку, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – Платники), які відповідно до зазначеного пункту визначені платниками єдиного внеску.

Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 7 Порядку).

Отже, для сплати єдиного внеску, зокрема за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначено окремий механізм.

Також деталізовано платників єдиного внеску за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, їхні обов’язки щодо нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та подання відповідної звітності.

Отже, для звільнення від сплати єдиного внеску за себе, зокрема фізичних осіб – підприємців є дві умови:

роботодавець, у тому числі резидент Дія Сіті, вже сплатив за них єдиний внесок;

сума сплаченого єдиного внеску становить не менше мінімального страхового внеску.

Якщо ж роботодавцем сплачено менше мінімального страхового внеску, фізична особа – підприємець самостійно визначає базу нарахування єдиного внеску та здійснює його сплату. При цьому:

база для нарахування не може перевищувати встановлену законом максимальну величину;

сума єдиного внеску не може бути меншою за мінімальний страховий внесок.

Враховуючи викладене, у разі якщо початок відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримання допомоги відбувся до 01.01.2026, і роботодавцем сплачується за фізичну особу – підприємця єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то така особа звільняється від сплати єдиного внеску за себе саму.

При цьому підстави для самостійного нарахування та сплати єдиного внеску у такої фізичної особи – підприємця відсутні.

Додатково повідомляємо, що Законом № 2464 не передбачено механізму самостійної відмови платником від пільг встановлених частиною шостою ст. 4 Закону № 2464.

Щодо третього питання

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені частиною першою ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено ст. 9 Закону № 2464.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку або на єдиний рахунок (частини п’ята, сьома ст. 9 Закону № 2464).

Суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина тринадцята ст. 9 Закону № 2464).

Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417 (далі – Порядок № 417).

Надміру сплачені кошти – це суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої ст. 9 Закону № 2464) (п. 2 Порядку № 417).

Враховуючи викладене, суми сплачених коштів з єдиного внеску у Вашому випадку вважаються надміру сплаченими коштами.

При цьому, п. 6 Порядку № 417 встановлено, що повернення здійснюється на підставі заяви платника про повернення коштів.

Щодо четвертого питання

Слід заначити, що для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону
№ 2464).

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Слід зазначити, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону № 2464 (п. 1 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464).

Разом з цим відповідно до ст. 14¹ Закону № 2464 Пенсійний фонд України та його територіальні органи зобов’язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до Державного реєстру, а також здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру.

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша
ст. 20 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Враховуючи зазначене, питання визначення статусу «застрахованої особи» належить до компетенції Пенсійного фонду України.

Одночасно зауважуємо, що з 01 січня 2026 року набув чинності Закон України від 05 листопада 2025 року № 4681-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднання материнства (батьківства) з професійною діяльністю», яким внесено зміни до ст. 4 Закону № 2464, згідно якої платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею однорічного віку та відповідно до закону отримують допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку, допомогу при усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.