Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.02.2026 р. № 864/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи - підприємця (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку третьої групи, продає музичні інструменти та надає послуги технічного забезпечення заходів. Має у власності музичне обладнання та хоче надавати його в оренду в межах підприємницької діяльності.

Таким чином, платник податку просить надати йому індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи використовувати у підприємницькій діяльності обладнання, яке було придбане фізичною особою до моменту державної реєстрації фізичною особою - підприємцем?

2. Чи вважається дохід від надання в оренду обладнання доходом фізичної особи – підприємця, що оподатковується єдиним податком, чи такий дохід може бути розцінений як дохід фізичної особи з оподаткуванням податку на доходи фізичних осіб та військовим збором?

3. Які саме КВЕД повинні бути в реєстрі платників єдиного податку для правомірного здійснення діяльності з надання в оренду музичного обладнання?

4. Чи є достатнім внесення КВЕД 77.39 «Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.» для такої діяльності?

5. Які документи (договори, акти приймання – передачі тощо) є обов’язковими для підтвердження господарської операції з оренди обладнання у фізичної особи – підприємця?

6. Чи потрібно вести окремий облік використання такого обладнання, якщо воно було придбано до реєстрації фізичною особою – підприємцем?

7. Чи потрібно задекларувати дане музичне обладнання за ф. 20-ОПП як об’єкт оподаткування? Якщо так, то який код правильно обрати? Якщо обладнання зберігається вдома, то вказується ця адреса?

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо першого, другого, п’ятого та шостого питань

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною першою ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України
від 26.11.2020 року № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня
2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
(далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати діяльність з надання в оренду власного музичного обладнання, незалежно від того, що таке обладнання було придбано фізичною особою до державної реєстрації фізичною особою – підприємцем.

При цьому кошти, які отримуються платником єдиного податку від зазначеного виду діяльності, обліковуються на підставі первинних документів (договорів, актів прийому – передач, платіжних інструкцій тощо) та включаються до доходу платника єдиного податку. 

Щодо третього та четвертого питань

Перелік видів діяльності, заборонених для здійснення платниками єдиного податку першої - третьої груп, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України
від 11.10.2010 № 457.

Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі - КВЕД ДК 009:2010) фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи - підприємця за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Під час вибору виду діяльності, який планує здійснювати фізична особа - підприємець, додатково використовуються нормативно-правові акти Держспоживстандарту України та Держкомстату України, зокрема наказ Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності».

В абзаці восьмому п. 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Питання визначення КВЕД не належать до компетенції органів ДПС, з метою правильного визначення КВЕД, для встановлення до якого виду діяльності відноситься обрана фізичною особою – підприємцем господарська діяльність, пропонуємо звернутись до Державної служби статистики України.

Щодо сьомого питання

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами) (далі – Порядок № 1588).

Відповідно до п. 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – Заява за формою
№ 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У Заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання Заяви за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення, інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.  

Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування платника податків» Заяви за формою № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування
(далі – Довідник), що оприлюднений на вебпорталі ДПС за посиланням http://tax.gov.ua/Головна/Довідники/Типи об’єктів оподаткування.

Для заповнення Заяви за формою № 20-ОПП із Довідника обирається той тип, який найбільше відповідає виду чи місцю провадження діяльності суб’єкта господарювання.

Таким чином, у разі придбання/передачі в оренду суб’єктом господарювання музичного обладнання, яке безпосередньо пов’язано з його господарською діяльністю, та враховуючи, що такі об’єкти знаходяться/зберігаються у приміщеннях платника податків, достатньо повідомити контролюючий орган про такі місця зберігання як про об’єкт оподаткування за формою № 20-ОПП.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.