Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.02.2026 р. № 872/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Державного некомерційного товариства про надання індивідуальної податкової консультації стосовно необхідності відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), якщо за результатами господарської діяльності за рік буде отримано прибуток, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник зазначив, що утворений як державне підприємство (далі – Підприємство) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України та наказу Національної служби … 2024 року. У порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 17 Закону України від 9 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період» та відповідно до наказу Національної служби … 2025 року найменування змінено на державне некомерційне товариство (далі – Товариство) із внесенням відповідних змін до статуту та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у жовтні 2025 року.

Разом з тим у зверненні не зазначено чи функціонувало Підприємство як державне некомерційне підприємство.

Також у зверненні повідомлено, що пунктом 11 статуту Товариства встановлено, що платник провадить господарську діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів, без мети одержання прибутку, основний вид діяльності – консультування з питань інформатизації (62.02). Пунктом 31 статуту передбачено, що розподіл прибутку (доходу) товариства забороняється.

З урахуванням зазначеного вище платник просить надати роз’яснення на наступне питання:

чи необхідно Товариству відраховувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу), якщо за результатами господарської діяльності за рік буде отримано прибуток?

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 14 Закону України від 9 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період» (далі – Закон № 4196)  протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону учасники (засновники) підприємства, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності приймають рішення про припинення підприємства (крім державних некомерційних підприємств), єдиним учасником (засновником) якого є держава, крім підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство.

Підприємство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), припиняється в результаті перетворення або ліквідації (частина друга статті 14 Закону № 4196).

 Державне комерційне підприємство, казенне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, або в державне некомерційне товариство (абзац перший частина третя статті 14 Закону).

Правові основи управління об’єктами державної власності визначені Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об'єктами державної власності»  (Закон № 185).

Відповідно до частини першої статті 9² Закону № 185 державним унітарним підприємством є юридична особа, утворена органом державної влади в розпорядчому порядку на базі державного майна. Державні унітарні підприємства функціонують як державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства або казенні підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9⁴ Закону № 185 державне некомерційне підприємство є юридичною особою, діяльність якої спрямована на досягнення соціальних та інших результатів, що утворюється у сфері охорони здоров'я, соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту. Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств забороняється.

Статтею 11¹ Закону № 185 встановлено, що державні унітарні підприємства (крім, зокрема, державних некомерційних підприємств) та їх об’єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім, зокрема, державних некомерційних підприємств) до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2020 року - у розмірі 80 відсотків.

 Згідно з абзацом п’ятим пункту 46.2 статті 49 Кодексу для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 Кодексу (абзац шостий пункту 46.2 статті 49 Кодексу).

Отже, у разі, якщо Підприємство до моменту перетворення в Товариство функціонувало у формі державного некомерційного підприємства, відрахування частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за рік не здійснюється.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.