Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.02.2026 р. № 874/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що здійснило декілька операцій з експорту товару відповідно до договору, укладеного між Товариством (продавець) та нерезидентом (покупець).

Товар Товариство поставило у повному обсязі, однак оплата від нерезидента у встановлений НБУ граничний строк розрахунків, передбачений у пункті 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, не надійшла.

Товариство отримало офіційне повідомлення про банкрутство компанії нерезидента та подало кредиторську вимогу щодо заборгованості у сумі 9 473,66 EUR, яка зареєстрована у Debt Book (тобто прийнята до провадження компетентним органом іноземної держави).

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати консультацію з таких питань:

1)  Чи вважається кредиторська вимога, подана Товариством до судової процедури банкрутства нерезидента та прийнята до провадження (Debt Book), «іншим документом про стягнення заборгованості» у розумінні частини 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»?

2)  Чи зупиняється відповідно до частини 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» перебіг граничного строку розрахунків за експортною операцією за договором з моменту прийняття зазначеної кредиторської вимоги до провадження?

3)  Чи підлягає застосуванню пеня та/або валютні санкції у разі коли нерезидента визнано банкрутом, резидент надав необхідні підтвердні документи, а документ про стягнення заборгованості прийнято до провадження компетентним органом іноземної держави?

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм валютного законодавства, опису питань і обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

У частині другій статті 3 Закону № 2473 вказано, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно у Законі № 2473.

У частині першій статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України має право встановлювати:

граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України;

мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону № 2473 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується (частина друга статті 13 Закону № 2473).

Звертаємо увагу, що граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, починаючи з 05.04.2022, визначені в пункті 14² постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) та становлять 180 календарних днів.

Водночас у підпункті 1 пункту 14³ Постанови № 18 визначено, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14² цієї постанови, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений у статті 20 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – «незначна сума»), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Поняття дроблення валютної операції визначено в підпункті 2 пункту 2 Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 8.

Також у частині п’ятій статті 13 Закону № 2473 визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому в законі порядку з резидентів пеню, передбачену у частині п’ятій статті 13 Закону № 2473 (частина восьма статті 13 Закону № 2473).

Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову підлягає сплаті лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Враховуючи, що Товариство здійснило 5 експортних операції на «незначну суму» протягом трьох місяців, то на такі операції не поширюються граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14² Постанови № 18, та у разі відсутності ознак дроблення валютної операції відповідальність, передбачена у частині п’ятій статті 13 Закону № 2473, не застосовується.

Висновки щодо наявності факту порушення граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів та підстав для нарахування пені згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 та/або зупинення строків і нарахування пені згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 2473 можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки Товариства та детального вивчення суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та регістрів бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до змін/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.