Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2026 р. № 967/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи. Господарська діяльність здійснюється на постійній основі та має технічний, інженерний і сервісний характер.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) серед інших видів економічної діяльності зазначено код КВЕД 80.20 «Обслуговування систем безпеки», який було включено до реєстраційних даних у зв’язку з виконанням робіт, пов’язаних із технічним обслуговуванням інженерних та пожежних систем.

Фактично у межах підприємницької діяльності здійснюються виключно роботи та послуги технічного і сервісного характеру, зокрема:

виконання електромонтажних робіт;

технічне обслуговування електротехнічного обладнання та інженерних систем;

технічне обслуговування, налаштування та контроль справності систем пожежної сигналізації;

спостереження за технічним станом пожежних систем з метою забезпечення їх працездатності;

виконання робіт та надання послуг протипожежного призначення відповідно до чинного спеціального законодавства.

Зазначені види діяльності мають інженерно-технічний, сервісний та експлуатаційний характер і не передбачають здійснення функцій, притаманних охоронній діяльності у її правовому розумінні.

При цьому у межах господарської діяльності не здійснюється:

фізична охорона майна або фізичних осіб;

забезпечення особистої безпеки громадян;

реагування на протиправні дії або події охоронного характеру;

забезпечення пропускного чи контрольно-охоронного режиму;

використання або залучення персоналу охорони;

надання будь-яких послуг, пов'язаних із безпосереднім захистом майна чи осіб від протиправних посягань.

Крім того, у платника відсутня ліцензія на провадження охоронної діяльності, передбачена Законом України від 22 березня 2012 року № 4616-VІ «Про охоронну діяльність» (далі – Закон № 4616), а також відсутні наміри здійснювати такий вид ліцензованої господарської діяльності.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може вважатися здійсненням охоронної діяльності у розумінні
п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Кодексу діяльність фізичної особи – підприємця, яка полягає виключно у технічному обслуговуванні; монтажі, налаштуванні та сервісному супроводі; технічному спостереженні за станом систем пожежної сигналізації та інших інженерних систем, за умови, що така особа не має ліцензії на провадження охоронної діяльності, передбаченої Законом № 4616; фактично не надає послуг з охорони майна або фізичних осіб; не здійснює фізичної охорони, реагування на протиправні дії, пропускного режиму чи інших дій, притаманних охоронній діяльності у правовому розумінні?

2. Чи є обов'язковою передумовою для визнання діяльності «охоронною» у розумінні п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу наявність у суб’єкта господарювання чинної ліцензії на охоронну діяльність, з урахуванням того, що відповідно до Закону № 4616 така діяльність є ліцензованою та без отримання ліцензії не може здійснюватися на законних підставах?

3. Чи сама по собі наявність у ЄДР коду виду економічної діяльності КВЕД 80.20 «Обслуговування систем безпеки», без фактичного здійснення охоронної діяльності та без отримання відповідної ліцензії, є підставою для визнання платника таким, що здійснює охоронну діяльність, та відповідно, для втрати права застосування спрощеної системи оподаткування. Чи може формальна реєстрація виду діяльності за КВЕД ототожнюватися з фактичним здійсненням забороненого виду діяльності, з урахуванням положень Кодексу та принципів податкового законодавства?

4. Чи підлягає застосуванню п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, виключно у випадку фактичного здійснення суб’єктом господарювання охоронної діяльності у значенні Закону № 4616, або ж зазначена норма може застосовуватися лише з формальних підстав, зокрема через наявність певного коду виду економічної діяльності, незалежно від реального змісту та характеру господарських операцій.

5. Чи має фізична особа - підприємець право з 01 січня 2026 року залишатися платником єдиного податку третьої групи, не переходячи на загальну систему оподаткування, за умови що:

фактично здійснюється виключно технічна, сервісна та інженерна діяльність;

охоронна діяльність у розумінні спеціального закону не провадиться;

ліцензія на охоронну діяльність відсутня.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Одночасно, зауважуємо, що Кодекс не визначає поняття «охоронна діяльність».

При цьому, згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Щодо першого – третього питань

Згідно з Законом № 4616 охоронна діяльність – це надання послуг з охорони власності та громадян, об’єктом охорони – фізична особа та/або майно.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 4616 терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

охоронна діяльність – надання послуг з охорони власності та громадян;

суб’єкт охоронної діяльності – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії;

охорона майна – діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього;

охорона фізичної особи – діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров’я індивідуально визначеної фізичної особи (групи осіб) шляхом запобігання або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів (діяльності або бездіяльності) протиправного характеру.

Закон № 4616 не поділяє охоронну діяльність на види, натомість ст. 5 Закону № 4616 визначає види охоронних послуг, а саме:

охорона майна громадян;

охорона майна юридичних осіб;

охорона фізичних осіб.

Частиною першою ст. 6 Закону № 4616 визначено, що охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів:

використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак;

контроль за станом майнової безпеки об’єкта охорони;

запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об’єкт охорони.

Надання охоронних послуг суб’єктом господарювання здійснюється на підставі ліцензії, отриманої у встановленому порядку.

Ліцензування охоронної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222).

Стаття 7 Закону № 222 визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Пунктом 30 частини першої ст. 7 Закону № 222 встановлено, що охоронна діяльність є видом діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Види господарської діяльності, не зазначені у ст. 7 Закону № 222, ліцензуванню не підлягають (абзац третій п. 3 частини першої ст. 3 Закону
№ 222).

При цьому, згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 11.10.2010 № 457, розділ 80 «Діяльність охоронних служб та проведення розслідувань» включає, зокрема такі класи:

80.10 «Діяльність приватних охоронних служб»;

80.20 «Обслуговування систем безпеки».

Таким чином, суб’єктами господарювання у сфері охоронної діяльності використовуються коди економічної діяльності 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки», які охоплюють сферу охоронних послуг, що можуть надаватися суб’єктами господарювання виключно на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії на провадження охоронної діяльності.

Перелік органів ліцензування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 609).

Уповноваженим державним органом на здійснення ліцензування охоронної діяльності згідно з Постановою № 609 є Міністерство внутрішніх справ України.

Отже, з питання віднесення діяльності з виконання електромонтажних робіт; технічного обслуговування електротехнічного обладнання та інженерних систем; технічного обслуговування, налаштування та контроль справності систем пожежної сигналізації; спостереження за технічним станом пожежних систем з метою забезпечення їх працездатності; виконання робіт та надання послуг протипожежного призначення відповідно до охоронної діяльності, яка потребує отримання ліцензії, доцільно звернутися до Державної служби статистики України та Міністерства внутрішніх справ України відповідно.

Щодо четвертого та п’ятого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2
ст. 291 Кодексу).

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Перелік видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

При цьому, згідно зі змінами, внесеними Законом України від 03 грудня 2025 року № 4698-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – Закон № 4698), який набрав чинності 26.12.2025, до п. 291.5 ст. 291 Кодексу, з 01.01.2026 перелік видів діяльності, заборонених для здійснення платниками єдиного податку, доповнено охоронною діяльністю.

Так, відповідно до п.п. 11 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність.

Згідно з п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

В абзаці восьмому п. 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ.

Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку другої та третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 – 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Згідно з п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єктом господарювання не пізніше ніж
за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подається до контролюючого органу відповідна заява.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів                       (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Отже, з 01.01.2026 не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які здійснювали охоронну діяльність до 31.12.2025 включно.

Тобто, платниками єдиного податку, зокрема другої групи, можуть бути фізичні особи – підприємці, за умови дотримання критеріїв, визначених
п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу та з врахуванням обмежень в частині обрання видів господарської діяльності, визначених п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.