Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.02.2026 р. № 1014/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на  отримання індивідуальної податкової консультації щодо відображення у бухгалтерському обліку операцій з постачання товару на підставі первинних документів та керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (постачальник) в межах укладеного договору здійснило постачання товарів покупцю. Передача товарів у місці поставки відповідно до товарно-транспортних та видаткових накладних здійснена 25.12.2025, а покупець прийняв ці товари лише 22.01.2026 та 23.01.2026, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видаткових накладних.

Умовами договору передбачено, що датою переходу права власності на товар є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Оплата на момент отримання товарів покупцем не здійснена.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. В якому податковому (звітному) періоді Товариство зобов’язано показати дохід, обчислити та сплатити податок на прибуток підприємств згідно зазначених господарських операцій?

2. В якому періоді визнаються витрати, понесені Товариством на придбання товару згідно зазначеної господарської операції?

3. Які, можливо, податкові обов’язки виникають у Товариства додатково?

Щодо питань 1 – 2.

Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996)).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята ст. 9 Закону № 996).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства відповідно до  ст. 4 Закону № 996 повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, тобто доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною другою ст. 9 Закону № 996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, зі змінами та доповненнями (далі – Положення № 88).

Згідно з п. 5.1 глави 5 Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

Водночас, враховуючи вимоги абз. другого п. 2.5 глави 2 Положення № 88, підставою для перенесення до регістрів бухгалтерського обліку інформації про господарську операцію, за якою на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період не оформлено належним чином первинний документ, може виступати в установленому порядку оформлений внутрішній первинний документ (акт).

При цьому, якщо дата складання первинного документу за господарською операцією припадає на один звітний період, а дата його підписання – на наступний, то у бухгалтерському обліку і відповідно для цілей оподаткування податком на прибуток підприємство (платник податків) відображає таку господарську операцію у періоді її здійснення на підставі оформленого належним чином внутрішнього первинного документу відповідно до вимог абз. другого п. 2.5 глави 2 Положення № 88.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України  від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, та п. 2.1 розділу 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, запаси визнаються активом, якщо:

підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.

З урахуванням викладеного вище, зокрема, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств використовуються відповідні дані бухгалтерського обліку, що визначаються на підставі первинних документів, вимоги щодо складання яких, як і порядок ведення бухгалтерського обліку, регламентуються окремими нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку.

 Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

При цьому доходи та витрати платника податку на прибуток підприємств за операціями з постачання товару резиденту України відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів з подальшим коригуванням на податкові різниці.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання щодо дати визнання доходів та витрат за операціями з постачання товару резиденту України, а також порядку відображення у бухгалтерському обліку таких операцій на підставі первинних документів, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3.

Підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу. 

Згідно з п.п. 4.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (п.п. «е» п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені ст. 187 Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ­– ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

Операції платника податку з постачання товарів є об’єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні яких постачальник на дату «першої події», визначену відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу, повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН у встановлений Кодексом термін відповідну податкову накладну.

При цьому, якщо оплата коштів за такий товар не відбулася і постачальник не визначає податкові зобов'язання за касовим методом, датою першої події за такою операцією вважається дата відвантаження товару, тобто дата, на яку припадає початок передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю або суб’єкту господарювання, який здійснюватиме доставку покупцю цього товару.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).