Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2026 р. № 1072/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо відображення у податковому обліку з податку на прибуток підприємств операцій зі списання сум ПДВ, за якими втрачено право на зменшення податкових зобов’язань та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.    

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах, веде бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності та застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розділом III Кодексу.

На балансі ТОВ обліковуються суми ПДВ, що виникли внаслідок неможливості реєстрації розрахунків коригувань (далі – РК) до податкових накладних на зменшення податкових зобов’язань за операціями з повернення товарів/коштів.

Причиною відсутності реєстрації стала сукупність факторів:

1. На момент повернення товару/коштів контрагенти – покупці мали ознаки ризиковості, через що первинні РК були заблоковані системою СМКОР.
2. Наступні подані РК були відхилені системою з технічної причини наявності попередніх заблокованих РК.
3. Згодом, на виконання рішень суду, заблоковані РК були зареєстровані, однак щодо відхилених РК спливли граничні строки подання на реєстрацію, встановлені п. 192.1 ст. 192 Кодексу.

ТОВ фактично втратило можливість зменшити податкові зобов’язання з ПДВ, які були нараховані раніше.

Щодо контрагента за РК від 01.06.2024 розпочато процедуру банкрутства, свідоцтво платника ПДВ анульоване, що робить реєстрацію РК технічно та юридично неможливою.

У зв’язку з тим, що зазначені суми ПДВ більше не відповідають критеріям визнання активом (оскільки відсутня ймовірність отримання економічних вигід від їх використання, тобто зменшення податкових зобов’язань не відбудеться) ТОВ прийнято рішення списати ці суми на витрати звітного періоду.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

чи застосовуються податкові різниці щодо податку на прибуток підприємств та чи зобов’язане ТОВ, яке застосовує коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, відображати суми списаного на витрати ПДВ за незареєстрованими розрахунками коригувань у додатку PI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств як різницю, на яку збільшується фінансовий результат? Якщо так, то який саме пункт Кодексу це передбачає?

 

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV)  (зі змінами).

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996-XIV.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995
№ 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми податку на додану вартість, за незареєстрованими розрахунками коригувань.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формування фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996-XIV).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).