Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2026 р. № 1076/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення (далі – КП) від  № (вх. ДПС №  від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до змісту звернення КП планує здійснювати діяльність у сфері послуг. Для проведення розрахунків за послуги КП планує встановити програмно-технічний комплекс самообслуговування (далі – ПТКС) платіжної системи EasyPay, яка належить небанківській фінансовій установі.

Враховуючи викладене вище, КП просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи можна віднести до сервісів переказу коштів сервіс EasyPay?

2. Чи має право КП не використовувати РРО, якщо розрахунок за послуги здійснюватиметься фізичними особами з використанням сервісів переказу коштів, а саме шляхом встановлення ПТКС платіжної системи EasyPay, яка належить небанківській фінансовій установі?

3. Чи має право КП не використовувати РРО, якщо фізична особа буде оплачувати за послуги шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого переказу коштів з рахунку НФУ на рахунок КП (тобто безготівково для КП)?

Відповідь на питання 1

Правову природу понять система дистанційного обслуговування та сервіс переказу коштів роз’яснено Національним банком України в листі від 13.01.2021 № 57-0010/2314 (далі – лист НБУ), згідно з яким до систем дистанційного обслуговування належать системи типу клієнт-банк, клієнт-інтернет-банк, телефонний банкінг, платіжні застосунки (зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо). До сервісів переказу коштів віднесено банківські та небанківські платіжні сервіси (LiqPay, Portmone, iPay, WayforPay,EasyPay тощо), які діють на підставі ліцензії Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунку (на дату надання відповіді – ліцензія на надання фінансових платіжних послуг).

Таким чином, наведений у зверненні платіжний сервіс може бути віднесений до сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9
Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Оскільки, поставлені податковому органу запитання 2 та 3 за своєю суттю є подібними та стосуються права не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі –
РРО / ПРРО) встановлене статтею 9 Закону № 265, тому відповідь на них надається одночасно.

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265 та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належать, зокрема, встановлене пунктами 2 та 14 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО:

при виконанні банківських операцій;

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Разом з цим факт прийняття коштів за місцем надання (реалізації) послуги незалежно від способу їх внесення (готівкою, через POS-термінал, ПТКС чи мобільний застосунок) буде свідчити про здійснення розрахунків, що підлягають фіскалізації через РРО / ПРРО. При цьому квитанція про переказ коштів, сформована банком, платіжним сервісом або небанківською фінансовою установою, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265, оскільки вона лише підтверджує факт переказу коштів, але не засвідчує факту продажу послуги чи проведення розрахунків. Така квитанція не містить обов’язкових реквізитів розрахункового документа (найменування СГ, назви послуги, ставки ПДВ тощо) і тому не може замінювати фіскальний чек.

Відповідно до тексту звернення, для проведення розрахунків за послуги КП планує встановити ПТКС небанківської фінансової установи, тобто у місці надання (реалізації) послуг. Такий спосіб оплати відповідає ознакам розрахунків у готівковій формі, оскільки споживач передає кошти (як готівкові, так і безготівкові) за надану послугу безпосередньо в момент її отримання.

При цьому фінансова компанія (платіжний сервіс) не є стороною господарської операції, а лише забезпечує технічне виконання розрахунку, що не змінює факту отримання доходу від надання послуг саме КП як надавачем послуг.

Із аналізу вимог пункту 14 статті 9 Закону № 265 та листа НБУ випливає, що дистанційна оплата означає переказ коштів за послуги без фізичної присутності споживача у місці реалізації, за допомогою інтернет-банкінгу або інтернет-еквайрингу, тобто із застосуванням електронних платіжних сервісів, які забезпечують ідентифікацію платника та підтвердження операції.

Водночас положення Закону № 265 не передбачають звільнення від застосування РРО / ПРРО у випадку, коли СГ, поряд із дистанційною оплатою, приймає будь-які інші форми розрахунків готівкові кошти або оплату через платіжні термінали.

Системне тлумачення статті 9 у взаємозв’язку зі статтею 2 Закону № 265 свідчить, що розрахунковою операцією визнається приймання готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)

Відповідно право, надане пунктом 14 статті 9 Закону № 265, може бути використане виключно у випадку, коли всі розрахунки за надані послуги проводяться дистанційно, що передбачає: здійснення усіх розрахунків виключно через банківські системи дистанційного обслуговування або сервіси переказу коштів, ліцензовані НБУ; відсутність будь-яких фактів приймання готівкових коштів або оплати через платіжні термінали; відсутність здійснення розрахунків за місцем надання послуг. Отже, лише ті операції, які не містять ознак  безпосереднього приймання коштів від споживача у місці надання послуги, можуть вважатися такими, що здійснюються у формі дистанційної оплати.

У разі порушення хоча б однієї з вказаних умов, СГ повинен проводити всі розрахунки із застосуванням РРО / ПРРО у загальному порядку.

Отже, застосування пункту 14 статті 9 Закону № 265 можливе виключно у випадку, коли оплата за послуги проводиться лише дистанційним шляхом, без будь-яких інших форм розрахунків. Будь-яке поєднання дистанційних платежів з розрахунками готівкою або за допомогою платіжних карток через платіжний термінал позбавляє платника податків права на звільнення від застосування
РРО / ПРРО.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 2 та 3 повідомляємо, що в наведених у зверненні обставинах КП не може скористатися правом не застосовувати РРО / ПРРО, надане пунктом 14 статті 9 Закону № 265, а тому зобов’язане застосовувати РРО / ПРРО на загальних підставах.

Разом з цим у разі надання КП споживачу для оплати за наданні послуги реквізитів свого рахунку, і самостійного здійснення оплати таким споживачем з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків через програмно-технічний комплекс самообслуговування, який належать банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО не є обов’язковими, оскільки оплата послуг буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

Звертаємо увагу, що банківські операції здійснюються виключно банками.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.