Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2026 р. № 1211/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань реєстрації платником акцизного податку, та повідомляє наступне.

Підприємство у межах своєї господарської діяльністі використовує когенераційні установки потужністю, що не перевищують 5 МВт для комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. В основному вироблену електричну енергію підприємство  використовує для власних потреб, а залишки реалізує відповідно до укладеного договору.

Підприємству не видавалась ліцензія на виробництво електричної енергії, так як відповідно до Постанови НКРЕКП від 27.12.2017 №1467 (зі змінами) діяльність з виробництва електричної енергії підлягає ліцензуванню у разі встановленої потужності об’єкта енергетики більше 5 МВт. Водночас підприємство  має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої здійснює реалізацію виробленої енергії.

У зв’язку із зазначеним Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи виникає у Підприємства обов’язок реєструватися платником акцизного податку, подавати податкову звітність та сплачувати акцизний податок при реалізації електричної енергії, виробленої на когенераційних установках потужністю менше як 5 МВт, за умови відсутності ліцензії на виробництво електричної енергії?

2. Чи вважається Підприємство платником акцизного податку в розумінні підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, якщо не має ліцензії на виробництво електричної енергії?

3. У разі негативної відповіді на перші два питання, чи має Підприємство право на подання уточнюючих розрахунків до декларації з акцизного податку для повернення або зарахування помилково сплачених сум податку за попередні періоди?

Щодо питання 1-2

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії визначає та регулює Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019–VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Згідно із статтею 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає        5 МВт та більше або якщо суб’єкт господарювання має намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю електричної енергії за «зеленим» тарифом незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції,  зокрема,  з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)  (підпункт 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики (підпункт 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

Підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надане визначення відновлювальних джерел енергії – це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

При цьому згідно із підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а також інші платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2¹ статті 49 Кодексу).

Не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (підпункт 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 Кодексу).

 Відповідно до Закону України від 05.04.2005 № 2509 «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу»  (далі – Занон № 2509) комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація) – це спосіб одночасного виробництва електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу.

Пунктом 7 статті 1 Закону №2509 визначено, що когенераційна установка – це комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію.

Відповідно до статті 11 Закону № 2509, зокрема, когенераційні установки можуть  бути визнані кваліфікованими, якщо вони є високоефективними когенераційними установками, за результатами розрахунків економії первинної енергії, проведених відповідно до методики визначення ефективності процесу когенерації.

Кваліфікацію когенераційних установок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення енергетичної ефективності, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Строк дії кваліфікації становить один рік. Кваліфікація когенераційної установки, яка вперше введена в експлуатацію, провадиться за проектними даними та результатами випробувань когенераційної установки на експлуатаційних режимах. Кваліфікація когенераційної установки на кожний наступний рік після спливу строку її попередньої кваліфікації здійснюється за фактичними показниками експлуатації когенераційної установки за попередні 12 місяців.

 Кваліфікація когенераційної установки проводиться на безоплатній основі за результатами розгляду заяви власника (користувача) когенераційної установки або уповноваженої ним особи, на підставі технічної інформації про когенераційну установку та розрахунку економії первинної енергії.

Відповідно до норм пункту 2 Порядку проведення кваліфікації когенераційної установки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.06.2013 № 627, кваліфікацію проводить Державне агенство енергоефективності та енергозбереження України.

Таким чином, однією з умов для не нараховування та не сплати акцизного податку при реалізації електричної енергії, виробленої когенераційними установками, є умова, що така установка має бути кваліфікованою відповідно до вимог законодавства.

Отже, у разі здійснення без отримання ліцензії відповідно до законодавства операцій з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії, у суб’єкта господарювання не виникатиме обов’язок реєстрації платником акцизного податку з врахуванням положень підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу та                      підпункту 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 Кодексу та відсутній обов’язок подання податкової звітності з акцизного податку.

Щодо питання 3

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Помилково сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов’язань, та у випадках, передбачених статтею 351 Кодексу  (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Так, відповідно до пунктів 43.2 та 43.3 статті 43 Кодексу обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та відсутність податкового боргу.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. (пункт 43.5 статті 43 Кодексу)

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків відбувається органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів на підставі отриманого від контролюючого органу висновку (пункт 43.5 статті 43 Кодексу).

Таким чином, якщо у платника будуть обліковуватись помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання, в тому числі з акцизного податку, повернення таких сум буде здійснюватись у порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.