Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2026 р. № 1226/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ДП «» (далі – ДП) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на придбання послуг для проведення господарської діяльності, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ДП є платником податку на прибуток, здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до розділу III Кодексу.

Протягом року оплатило та отримало послуги в межах господарської діяльності від таких постачальників:

юридичної особи, платника податку на загальних підставах (резидента України);

ФОП платника єдиного податку (резидента України);

фізичної особи (резидента України);

нерезидентів країн (які не зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу
(п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу) та організаційно-правова форма яких не включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

При цьому від здійснення зазначених господарських операцій підприємством не було отримано економічного ефекту (прибутку), а понесені витрати не спрямовані на отримання доходу.

Крім того, підприємство планує здійснити за рахунок прибутку, який залишається у підприємства після оподаткування, придбання послуг від зазначених вище постачальників.

У зв’язку з цим виникає необхідність коригування фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємств відповідно до положень Кодексу.

Однак у переліку додатку PI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств немає такого рядка, який би відповідав зазначеним витратам.

ДП просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи підлягають витрати на придбання зазначених послуг коригуванню фінансового результату до оподаткування в декларації з податку на прибуток, якщо вони не мають на меті отримання економічного ефекту та не пов’язані з отриманням доходу?
2. Яким чином платник податку на прибуток повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування в декларації з податку на прибуток підприємств на суму таких витрат відповідно до норм Кодексу?
3. У якому рядку додатка PI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств необхідно відобразити суму коригування фінансового результату до оподаткування у зазначеній ситуації?
4. Який порядок зменшення фінансового результату на суму витрат, які підприємство хоче витратити за рахунок прибутку підприємства та хоче збільшити базу для нарахування податку на прибуток?

 

Щодо питань 1- 4

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

У разі якщо операції з придбання послуг у нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, платник податку на прибуток визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Також слід врахувати, що згідно з п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2¹ п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Отже, якщо надавачами послуг виступають нерезиденти, які не зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу та організаційно-правова форма яких не включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, не підпадають під операції, передбачені п. 39.2 ст. 39 Кодексу, то при отриманні послуг від таких постачальників, платник податку на прибуток (резидент) не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування згідно з
п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Водночас, відповідно до п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:

2) нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.

Для цілей застосування цього підпункту у випадках, коли резиденти - суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті;

3) нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку.

Вимоги цього підпункту не застосовуються до випадків нарахування суб’єктом кінематографії роялті за використання об’єктів права інтелектуальної власності (фільмів, літературних творів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва, фотографічних творів, фонограм, відеограм), крім випадків, коли резидент України - суб’єкт кінематографії, у якого виникли майнові авторські та суміжні права внаслідок створення (виготовлення) ним вказаних творів, якщо він у подальшому передав чи здійснив відчуження майнових авторських або суміжних прав нерезиденту та здійснює нарахування роялті за використання цього об’єкта;

4) нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є;

5) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу;

6) юридичної особи, яка відповідно до цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена цим Кодексом базова (основна) ставка.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку у випадках нарахування роялті на користь правовласників як винагороди за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Отже, платник податку на прибуток у разі формування витрат по нарахуванню роялті на користь зазначених у п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу ліцензіатів (зокрема, ФОП – платників єдиного податку, нерезидентів) формує різниці, що збільшують фінансовий  результат до оподаткуввання за правилами, визначеними п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодекесу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Тому, з питання формування витрат у бухгалтерському обліку за операціями з  отримання послуг від платника податку на прибуток на загальних підставах, не пов’язаних з отриманням доходу, якщо такі витрати списуються за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування, вважаємо за доцільне звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілей ст. 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 цього Кодексу.

Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток підприємств  передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій із замовлення та отримання послуг резидентом від суб’єкта господарювання, що є нерезидентом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).