Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2026 р. № 1234/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення (   ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Товариство є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником податку на додану вартість (далі – ПДВ). Також Товариство є резидентом Дія Сіті.

У межах здійснення господарської діяльності Товариство укладає гіг-контракти з гіг-спеціалістами відповідно до Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667). Згідно з умовами гіг-контрактів Товариство може надавати гіг-спеціалістам у користування обладнання (техніку), необхідне для надання послуг за гіг-контрактом, без переходу права власності на таке обладнання до гіг-спеціаліста та за умови обов’язкового повернення обладнання після закінчення строку дії відповідного гіг-контракту.

Факт передання обладнання у користування гіг-спеціалісту та його склад визначаються шляхом підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі/Акту введення в експлуатацію основних засобів. Обладнання використовується виключно з метою виконання гіг-спеціалістом своїх зобов’язань за гіг-контрактом.

У зв’язку з чим, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором дохід у вигляді вартості використання обладнання гіг-спеціалістом, яке надається Товариством у тимчасове користування відповідно до умов гіг-контракту, без переходу права власності та за умови його повернення?

2. Чи є такий дохід базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)?

3. Чи виникає у Товариства обов’язок нарахувати зобов’язання з ПДВ по такому використанню техніки гіг-спеціалістами (виконавцями), що співпрацюють із Товариством на підставі укладених гіг-контрактів?

Організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті визначаються  Законом № 1667.

Резидентом Дія Сіті може бути юридична особа, зареєстрована на території України в установленому законодавством України порядку, незалежно від її місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності, яка відповідає всім вимогам, передбаченим частиною першою ст. 5 Закону № 1667.

Частиною четвертою ст. 4 Закону № 1667 встановлено, що для провадження господарської діяльності резидент Дія Сіті має право залучати працівників на підставі трудових договорів (контрактів), гіг-спеціалістів – на підставі гіг-контрактів відповідно до Закону № 1667, а також підрядників та виконавців, у тому числі фізичних осіб – підприємців, - на підставі інших цивільно-правових чи господарсько-правових договорів у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, правовим режимом Дія Сіті, визначеним Законом № 1667, передбачено декілька форматів відносин із працівниками резидента Дія Сіті.

Статтею 1 Закону № 1667 передбачено, що гіг-контракт – цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V Закону № 1667. При цьому гіг-спеціалістом є фізична особа, яка за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем.

Відповідно до ст. 16 Закону № 1667 при наймі працівника резидент Дія Сіті може укладати з ним контракт як особливу форму трудового договору, спрямовану на забезпечення умов для ініціативності та самостійності працівника з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідальності сторін.

Особливості укладання гіг-контракту резидентом Дія Сіті із гіг-спеціалістом та виплати винагороди за виконані протягом місяця роботи (надані послуги) гіг-спеціалісту за цим гіг-контрактом визначено ст.ст. 17-19 Закону № 1667.

Так, відповідно до п. 1 ст. 19 Закону № 1667 за виконані протягом місяця роботи (надані послуги) гіг-спеціалісту виплачується винагорода у розмірі, порядку та строки, визначені сторонами в гіг-контракті з урахуванням положень Закону № 1667. Розмір винагороди за гіг-контрактом може встановлюватися за період або розраховуватися залежно від обсягу виконаних робіт (наданих послуг) чи кількості часу, витраченого на їх виконання (надання).

Водночас, частиною четвертої ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що дія КЗпП та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначені Законом № 1667.

Тобто гіг-контракт має особливу правову природу: цивільний договір з елементами трудових відносин та укладання і виконання гіг-контрактів, при цьому не регулюється трудовим законодавством.

Також, ст. 20 Закону № 1667 встановлено порядок виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом. Так, відповідно до частини шостої ст. 20 Закону № 1667 резидент Дія Сіті забезпечує гіг-спеціаліста обладнанням та іншими засобами, необхідними для виконання робіт (надання послуг), якщо інше не передбачено гіг-контрактом. У разі використання гіг-спеціалістом особистого обладнання для виконання робіт (надання послуг) гіг-контрактом можуть передбачатися відповідні компенсаційні виплати.

Щодо першого питання.

Згідно з п.п. 14.1.283 п. 14.1 ст. 14 ПКУ спеціалісти резидента Дія Сіті – це гіг-спеціалісти, що виконують роботу (надають послуги) на замовлення та на користь (в інтересах) резидента Дія Сіті на підставі гіг-контракту, укладеного в порядку, передбаченому Законом № 1667, та/або особи, які перебувають із резидентом Дія Сіті у трудових відносинах.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Згідно з п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2–167.5 ст. 167 ПКУ).

Об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Отже, у разі якщо обладнання та інші засоби, необхідні для виконання робіт (надання послуг), надаються резидентом Дія Сіті гіг-спеціалісту в межах гіг-контракту, то вартість такого обладнання включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за загальними правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.

При цьому така юридична особа зобов’язана виконати всі функції податкового агента, передбачені ПКУ.

Щодо другого питання.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

База нарахування єдиного внеску визначена у ст. 7 Закону № 2464, а саме: для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відс.

Відповідно до абзацу першого частини 14¹ ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті (крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті), який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667 починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті, встановлюється:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац другий частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464);

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац третій частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464).

При цьому мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Таким чином, оскільки вартість обладнання, яке надається резидентом Дія Сіті гіг-спеціалісту у користування без переходу права власності для надання послуг за гіг-контрактом, не може вважатися винагородою за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактом, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо третього питання

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

При цьому продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

Передавання речей, визначених індивідуальними ознаками, оформляють або договором оренди, або договором позички (надання майна у тимчасове користування). Різниця між цими договорами полягає, зокрема, у тому, що договір оренди є відплатним, а договір позички – безвідплатним.

Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі (частина друга ст. 828 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

Якщо платник податку здійснює операції з безоплатної передачі фізичним особам обладнання без переходу права власності на таке обладнання від платника до фізичної особи (передбачає повернення обладнання), у тому числі якщо така передача відбувається за договором позички у строкове користування, то така операція з передачі обладнання не є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ, оскільки така операція не відповідає поняттю операції з постачання товарів, визначеному п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Додатково інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Достовірність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та/або правомірність застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ може бути встановлена виключно за результатами проведення відповідних перевірок, передбачених ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.