Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2026 р. № 1235/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо оподаткування ПДВ операцій з реалізації готових страв та напоїв у закладах громадського харчування та на винос та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство здійснює діяльність у сфері громадського харчування, що включає приготування та реалізацію готових страв і напоїв кінцевим споживачам  для споживання на місці та/або на винос.

Інформуючи про зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних з питань:

1) Чи є реалізація готових страв та напоїв, виготовлених Товариством для споживання на місці та/або на винос, постачанням товару згідно з  підпунктом 14.1.191 розділу I ПКУ, чи є постачанням послуг згідно з підпунктом 14.1.185 розділу I ПКУ?

2) Які критерії та ознаки повинні застосовуватися Товариством для визначення характеру таких операцій (постачання товарів або постачання послуг) для цілей заповнення податкової накладної відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ?

3) Яким чином має формуватися номенклатура у фіскальному чеку та податковій накладній при реалізації готових страв у закладах громадського харчування – незалежно від кваліфікації  таких операцій як постачання товарів або постачанням послуг, зокрема: чи допускається зазначення узагальненої номенклатури без деталізації кожної окремої готової страви, або ж фіскальний чек і податкова накладна повинні містити деталізовану номенклатуру з окремим відображенням кожної готової страви, що реалізується?

4) Чи повинні відомості щодо номенклатури та характеру господарських операцій, зазначені у фіскальних чеках, сформованих із застосуванням РРО/ПРРО бути ідентичними відомостям, зазначеним у податкових накладних при реалізації готових страв у закладах громадського харчування, зокрема щодо: - найменування номенклатури; - рівня деталізації такої номенклатури; - кваліфікації операції як постачання товарів або постачання послуг. Чи допускається відмінність між фіскальним чеком та податковою накладною за зазначеними критеріями з урахуванням різної правової природи розрахунку? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (з урахуванням змін та доповнень) (далі – ДК 009:2010), відносить до класу 56.10 групи 56 КВЕД діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Згідно з ДК 009:2010 та з урахуванням Методологічних основ та пояснень до позиції Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (з урахуванням змін та доповнень), такий клас включає послуги з надання харчування споживачам, незалежно від того, чи їх подають у спеціалізованих місцях громадського харчування або в ресторанах самообслуговування, чи їх споживають у приміщенні, забирають із собою або замовляють додому. До цього класу також відносять приготування та подачу їжі для негайного споживання з автомобілів або пересувних вагончиків. Цей клас включає діяльність: - ресторанів; - кафе; - ресторанів швидкого обслуговування; - місць з наданням їжі для споживання за межами закладу; - вагончиків з продажу морозива; - пересувних вагончиків з продажу їжі; - діяльність із приготування їжі в торговельних наметах.

Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 219 (далі – Правила № 219). Цими Правилами регламентуються основні вимоги щодо роботи суб’єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства (підпункт 1.1 пункту 1 Правил № 219).

У Правилах № 219 вживаються терміни в такому значенні:

ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;

заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1, 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» i «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» - «й» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема, такими реквізитами є:

• опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг);

• код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП); платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IХ «Про Митний тариф України».

Коди послуг згідно з ДКПП визначені у ДКПП, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457.

Форму та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі - Порядок №1307).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1307 податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), зокрема у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

У разі складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у рядку «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» такої податкової накладної робиться позначка «X» та зазначається тип причини 11. При цьому у рядку «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН «100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. Інші дані та показники такої податкової накладної заповнюються за правилами, визначеними Порядком № 1307.

Зокрема, такими правилами передбачено заповнення табличної частини розділу Б податкової накладної у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

у графі 2 зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг продавця;

у графах 3.1, 3.3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП.

Враховуючи викладене, якщо за своєю фактичною сутністю та згідно з первинними документами платник податку здійснює операції з постачання послуг із громадського харчування за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), то за такими операціями платник податку складає податкову накладну за щоденними підсумками, у рядку 3.3 якої зазначає відповідний код послуги згідно з ДКПП.

Щодо питання 3,4

Форма та зміст фіскального чеку регламентується Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.11.2024 № 601, далі – Положення № 13).

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО) або програмним РРО (далі – ПРРО) при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма № ФКЧ-1 фіскального касового чека на товари (послуги) наведена у додатку 1 до Положення № 13.

Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 визначено обов’язкові реквізити, які має містити фіскальний чек.

Готова продукція громадського харчування в податкових накладних (ПН) при використанні РРО відображається із зазначенням номенклатури страв (товарів), їх ціни, кількості, коду УКТ ЗЕД (якщо товар імпортний або підакцизний) або коду послуги за ДКПП, з обов’язковим виділенням ПДВ. Підсумок денного продажу товарів / надання послуг із застосуванням РРО/ПРРО містить фіскальний звітний чек – Z звіт, на підставі якого може бути заповнена податкова накладна.

Крім того, інформуємо, що правомірність складання податкових накладних за кожною конкретною господарською операцією може бути досліджена виключно в межах перевірок, що проводяться відповідно до ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).