Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2026 р. № 1246/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало про набуття права власності на об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що розташовані на земельній ділянці комунальної власності (далі – Ділянка).

Товариство звернулося з клопотанням до селищної ради (далі – Рада) про  надання Ділянки в оренду. Рада своїм рішенням від 13.12.2024 погодила передачу Товариству Ділянки строком на 45 років та встановила орендну плату у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки Ділянки. Договір оренди землі у зв’язку з неврегульованістю правовідносин Ради з попереднім орендарем укладено 10.09.2025 та право оренди на Ділянку зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 17.09.2025 (далі – Договір).

Товариство запитує чи є платником Податку за період до підписання та державної реєстрації Договору?

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз.  перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Статтею 120 Земельного кодексу передбачені умови переходу права на  земельну ділянку у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), що розміщені на ній.

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта (частина четверта ст. 120 Земельного кодексу).

Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст. ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (частина одинадцята ст. 120 Земельного кодексу).

Земельним кодексом для юридичних осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, користування у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Отже, обов’язок із обчислення податкових зобов’язань з плати за землю у формі орендної плати за Ділянку, виникає у Товариства з дати державної реєстрації права оренди Ділянки.

Обов’язок із нарахування та сплати податкових зобов’язань з Податку за Ділянку, виникне у Товариства у разі набуття ним права власності на Ділянку та державної реєстрації такого права.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що  використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами, які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої орендної плати за користування Ділянкою (наприклад, за період до підписання та державної реєстрації Договору) не є податковим платежем у розумінні Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію