Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2026 р. № 1250/ІПК/26-15-24-01-14-05

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення ФОП щодо практичного застосування норм законодавства та керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи за ставкою 20% повідомила,  що має приватний будинок, який є об’єктом нарахування і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, де планує розвивати підприємницьку діяльність по наданню послуг сауни населенню
(КВЕД 96.04 «Діяльність із забезпечення фізичного комфорту»). З цією метою на присадибній ділянці створюється окрема тимчасова споруда, в якій буде розміщена сауна.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію, в якій роз’яснити:

1. Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тимчасова споруда, яка використовується для підприємницької діяльності  (послуги сауни), що знаходиться за тією ж адресою, що й житловий будинок.
2. Чи матиме податкову пільгу на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки об’єктів нерухомості в розмірі
   180 кв. м, відповідно до норми підпункту 1 пункту 4 статті 266 ПКУ, оскільки одночасно має у власності будинок та квартиру.

Щодо першого питання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 1 пункту 2 статті  266 ПКУ).

Згідно підпункту «е» підпункту 2 пункту 2 статті 266 ПКУ не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,  об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Таким чином окрема тимчасова споруда, на присадибній ділянці,
де фізична особа – підприємець планує розвивати підприємницьку діяльність по наданню послуг сауни населенню (КВЕД 96.04 «Діяльність із забезпечення фізичного комфорту») не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо другого питання.

Згідно підпункту «в» підпункту 1 пункту 4 статті 266 ПКУ передбачено пільги із сплати Податку, а саме: база оподаткування об’єкта / об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника Податку, зменшується для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку / будинків, у тому числі їх часток) – на
180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 4 статті 266 ПКУ:
сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з Податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями);

пільги з Податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів;

пільги з Податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

 Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з Податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 9 пункту 1 та пункту 5 статті 4, підпунктів 3 і 4 пункту 3, підпункту 3 пункту 4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 ПКУ та Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку / будинків, у тому числі їх часток – на 180 кв. метрів передбачено пільги із сплати Податку, а саме: база оподаткування об’єкта / об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника Податку, зменшується для різних типів об’єктів житлової нерухомості.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).