Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2026 р. № 1259/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що є фізичною особою – резидентом України, яка з 2022 року надає послуги (фриланспослуги) через міжнародну інтернет-платформу, володільцем якої є Fenix International Ltd, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, і отримує винагороду на банківський рахунок в Україні.

Платнику не відомо, яка саме сума доходу нараховується за контент на платформі, а відома тільки сума, яка заходить на банківський рахунок від представників Fenix Internatіonal Ltd.

Фактичні обставини:

період отримання доходів: з 2022 року по теперішній час;

джерело доходів: міжнародна інтернет-платформа, володільцем якої є Fenix International Ltd;

характер послуг - консультації;

спосіб отримання коштів – банківський переказ на рахунок в українському банку;

статус платника – не зареєстрований як фізична особа – підприємець, не є самозайнятою особою, не має найманих працівників;

за попередні роки (2022-2025) податкові декларації не подавалися у зв'язку з невизначеністю щодо механізму оподаткування.

При цьому, між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії діє Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, що може мати значення для оподаткування отриманих доходів.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Щодо періоду 2022-2025 років:

1.1. Який механізм нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору застосовуються до доходів, отриманих фізичною особою з міжнародних інтернет-платформ у 2022-2025 роках?

1.2. Які ставки податку на доходи фізичних осіб та військового збору застосовуються до таких доходів за кожний рік (2022, 2023, 2024, 2025)?

1.3. Які саме податкові декларації повинна була подати фізична особа за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, якщо вона не є фізичною особою – підприємцем?

1.4. Які строки подання таких декларацій та сплати податків?

1.5. Чи можливо задекларувати доходи за попередні роки (2022-2024) та сплатити податки у 2026 році? Якщо так, то який порядок та які наслідки (штрафні санкції, пеня)?

1.6. Чи потрібно підтверджувати джерело походження коштів, якщо доходи

надходили з-за кордону? Які документи необхідні?

1.7. Чи застосовуються положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про уникнення подвійного оподаткування (далі – Конвенція) до доходів, отриманих від компанії Fenix International Ltd? Які документи необхідні для підтвердження сплати податків у Великобританії (якщо такі сплачувалися) та застосування положень Конвенції?

1.8. Як відповідно до положень Конвенції класифікуються доходи, отримані від надання послуг через інтернет-платформу (як доходи від незалежних особистих послуг згідно зі ст. 14 Конвенції, як роялті згідно зі ст. 12 Конвенції, чи інші види доходів)? Яка країна має право оподатковувати такі доходи згідно з положеннями Конвенції?

2. Щодо банківських рахунків:

2.1. Чи необхідно було відкривати окремий банківський рахунок для отримання доходів з міжнародних платформ у період 2022-2025 років?

2.2. Який вид банківського рахунку необхідно відкрити наразі (поточний, картковий тощо)?

2.3. Чи можуть використовуватися для отримання таких доходів рахунки, відкриті у 2022 році, чи необхідно відкрити новий рахунок?

3. Щодо періоду з 2026 року (з урахуванням нових законодавчих ініціатив):

3.1. Який механізм оподаткування доходів з міжнародних інтернет-платформ застосовуватиметься з 2026 року після прийняття відповідних законодавчих змін?

3.2. Чи будуть міжнародні платформи виступати податковими агентами та автоматично утримувати податки?

3.3. Які умови застосування пільгової ставки податку на доходи фізичних осіб 5 відсотків для фізичних осіб – підзвітних продавців?

3.4. Чи потрібно буде подавати податкові декларації за 2026 рік, якщо платформа виступатиме податковим агентом?

3.5. Які документи необхідно зберігати для підтвердження отриманих доходів та сплачених податків?

3.6. Чи необхідно відкривати новий окремий банківський рахунок для застосування пільгової ставки 5 відсотків, якщо у мене вже є рахунок, на який надходять доходи з платформ?

4. Які наслідки несвоєчасного декларування та сплати податків за попередні роки? Чи можливо застосування добровільного декларування чи пільгових умов для легалізації доходів?

5. Які документи від міжнародної платформи необхідні для підтвердження отриманих доходів (договори, виписки тощо)?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підпунктами 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Кодексу об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Кодекс пов’язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 Кодексу).

Щодо питань 1.1 – 1.5

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам
(п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

У разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

При цьому сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку на доходи фізичних осіб, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4
п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс.
від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичною особою – резидентом України отримувався/отримується дохід з джерел за межами України, то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18 відсотків) і військовим збором (5 відсотків) на загальних підставах, застосовуючи валютний курс Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

При цьому фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Крім того, п. 176.1 ст. 176 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані, зокрема:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів від 23.06.2017 № 591 затверджено  Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (п.п. «а»
п. 176.1 ст. 176 Кодексу);

отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 Кодексу);

подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами розділу IV Кодексу таке подання є обов’язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

Щодо питань 1.7-1.8

Згідно з ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції, застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 2 Конвенції її положення поширюються на існуючі в Договірних Державах (Україні та Сполученому Королівстві) податки, одним із яких, зокрема, в Україні є «податок на доходи фізичних осіб», у Сполученому Королівстві – «прибутковий податок».

«Ця Конвенція застосовується також до всіх подібних або по суті аналогічних податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість податків цієї Договірної Держави, згаданих в п. 3 цієї статті» (п. 4 ст.2 Конвенції).

Для цілей Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше обʼєднання осіб (п.п. «е» п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії для визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено ст. 4 (Резиденція), відповідно до п. 1 якої «для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Однак цей термін не включає особу, яка підлягає оподаткуванню у цій Державі, лише стосовно доходів або приросту вартості майна з джерел у цій Державі».

Слід враховувати, що визначення резидентського статусу фізичної особи для цілей оподаткування є ключовим питанням для кожної з Договірних Держав, оскільки країна, в якій фізична особа визнається податковим резидентом, має право оподатковувати доходи такої особи, отримані з будь-яких джерел, включаючи закордонні (повна податкова відповідальність).

Також звертаємо увагу, що основною метою Конвенції є уникнення випадків так званого юридичного подвійного оподаткування – коли один і той же дохід оподатковується в руках однієї й тієї ж особи більше, ніж однією Договірною Державою (Україною чи Сполученим Королівством), і, відповідно, кожна із статей Конвенції містить положення, що встановлюють правила оподаткування доходів певного виду, які відповідають основній меті цього міжнародного договору, і дозволяють усунути подвійне оподаткування доходу одного і того виду шляхом розподілу права на його оподаткування між Договірною Державою, в якій одержувач такого доходу є резидентом, та Договірною Державою, яка є джерелом доходу або в якій здійснюється діяльність, стосовно якої виникає дохід.

Так, зокрема, у контексті Конвенції оподаткування доходів фізичних осіб - резидентів однієї з двох Договірних Держав, які надають послуги незалежного (професійного) характеру, за що отримують відповідний дохід, регулюється
ст. 14 (Незалежні індивідуальні послуги) Конвенції, якою передбачено:

«1. Доход, що одержується резидентом Договірної Держави за професійні послуги чи іншу діяльність незалежного характеру, оподатковується  тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він  володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення своєї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до постійної бази.

2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, зубних лікарів і бухгалтерів».

Слід зазначити, що перелік послуг, вказаних у п. 2 ст. 14 Конвенції, які підпадають під термін «професійні послуги» (тобто відносяться до «незалежних особистих послуг»), не є вичерпним.

Термін «постійна база», що використовується у ст. 14 Конвенції, є аналогічним терміну термін «постійне представництво», яке для цілей Конвенції означає постійне місце діяльності, через яке підприємство повністю або частково здійснює свою комерційну діяльність (ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції).

Таким чином, відповідно до ст. 14 Конвенції, якщо фізичною особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом України, надаються послуги незалежного (професійного) характеру і діяльність з надання українським резидентом зазначених послуг не здійснюється через постійну базу (постійне представництво) на території Сполученого Королівства, право на оподаткування доходів від такої діяльності належить Україні, тобто такі доходи підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими українським податковим законодавством.

Щодо 1.6 та п’ятого питань

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1
ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Таким чином, для підтвердженням джерела походження коштів (іноземного доходу) є, зокрема, довідка про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.

Одночасно зауважуємо, що ст. 1 розділу І Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, визначені частиною другою
ст. 9 Закону № 996.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Отже, з питання оформлення первинних документів (договорів, інвойсів, виписок тощо), доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо банківських рахунків (питання 2.1 – 2.3)

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями (далі – Закон