Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2026 р. № 1260/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що перебуває на податковому обліку як фізична особа – підприємець з 11.04.2025. З моменту реєстрації до 30.04.2025 платник перебував на загальній системі оподаткування (діяльність не здійснювалася, дохід відсутній). З 01.05.2025 платник перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (друга група єдиного податку).

Також платник повідомив, що є найманим працівником за основним місцем роботи, де роботодавцем щомісячно сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.

Платником (           ) надіслано податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за 2025 рік через Електронний кабінет платника податків. Однак звітність не була прийнята, про що свідчить Квитанція № 2 (Фінальна) з наступним текстом: «Пакет не прийнято відповідно до отриманого результату обробки від Пенсійного фонду України. Помилка: Пакет не прийнято [01]»

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов'язаний платник подавати Декларацію за період з       .2025
по           .2025 за умови відсутності доходу та наявності основного місця роботи?

2. Оскільки платник звільнений від сплати єдиного внеску за себе як за фізичну особу – підприємця на підставі частини 4 ст. 4 Закону України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), чи зобов'язаний подавати Додаток ЄСВ 1 у складі будь-якої звітності?

3. Враховуючи отримання Квитанції № 2 з помилкою «Пакет не прийнято [01]» з боку ПФУ, як платнику діяти, щоб цей випадок не було розцінено як порушення термінів подання звітності (штраф за п. 120.1 ст. 120 Кодексу)?

4. Чи потрібно повторно намагатися подати Декларацію, якщо технічні алгоритми ПФУ відхиляють звіт через мій статус найманого працівника?

Щодо першого питання

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, що настануть у звітному податковому році (до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Кодексу).

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці подають Декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

При цьому, Декларація за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подається самозайнятими особами, в тому числі фізичними особами – підприємцями до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділу IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Разом з тим, абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Кодексу встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац перший застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення Декларації (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами.

Порядок оформлення декларації визначений  розділом ІІ Інструкції.

Так, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції додатки є складовою Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються винятково за наявності доходів (витрат, інших показників, які підлягають декларуванню), розрахунок яких міститься у цих додатках, крім додатка КІК, який подається фізичною особою – резидентом України – контролюючою особою іноземної компанії, у розуміння ст. 39² Кодексу, незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування протягом звітного періоду не отримувала доходів від господарської діяльності, проте одержувала інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, то такий платник подає Декларацію та додаток Ф2 до неї, у якому всі графи прокреслює.

Разом з тим, якщо зазначена фізична особа – підприємець протягом звітного податкового періоду не отримувала доходів від здійснення господарської діяльності, а також були відсутні інші доходи з джерел їх походження з України, та іноземні доходи, то у такого платника не виникає обов’язку щодо подання Декларації та додатку Ф2 до неї.

Щодо другого та четвертого питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для платників, зазначених, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону
№ 2464 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі
22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону
№ 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. При цьому, Додаток 1 до Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця та Додаток ЄСВ 1 до Декларації не заповнюють та не подають.

У разі якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску, то такі фізичні особи – підприємці зобов’язані самостійно визначити базу нарахування за такі місяці у розмірі не менше мінімальної заробітної плати. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Щодо третього питання

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Кодексу Декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Після отримання декларації контролюючим органом платнику надходить квитанції № 1 та № 2.

Перша квитанція означає підтвердження надходження звіту на шлюз контролюючого органу (Прийняття на шлюз).

Друга квитанція може прийти зі статусом «Прийнято пакет» або «Пакет не прийнято» з описом помилок.

Після отримання квитанції № 2 про відхилення звіту з переліком помилок, їх потрібно виправити та надати звіт повторно.

Таким чином Декларація подана до контролюючого органу зі статусом «Пакет не прийнято» вважається не поданою.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.