Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2026 р. № 1264/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

  

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю «» (далі – Товариство) від  № (вх. ДПС №  від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання (в контексті звернення):

Чи виникає у Товариства обов’язок застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) та формування фіскального чека відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі– Закон № 265) у разі отримання Товариством оплати за товари та послуги, що здійснюється шляхом банківського переказу на IBAN, зокрема також і з використанням QR-коду для ініціювання такого переказу, що формується з дотриманням вимог постанови Національного банку України
№ 68 від 28.05.2020 стосовно формування використання QR-коду для здійснення кредитових переказів?

Перед наданням відповіді на поставлене податковому органу питання, звертаємо увагу Товариства на неточності наведені у зверненні, а саме:

– зазначення щодо необхідності отримання консультації для коректного застосування в своїй діяльності Товариством норм податкового законодавства України з питань застосування РРО / ППРО, не може розцінюватись, як обґрунтування практичної необхідності отримання консультації, оскільки порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та норми прямої дії Закону України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) відносяться до спеціального законодавства;

– прохання надати консультацію щодо необхідності застосування ПРРО ФОП 2–3 групи при оплаті шляхом банківського переказу на IBAN не відповідає вимогам пункту 52.2 статті 52 Кодексу, згідно з якими індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

– вказання у зверненні про: «здійснення банківського переказу на IBAN Товариства»; «перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства», є некоректним, оскільки Товариство в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» може мати лише поточні (відкриті у банках) та платіжні рахунки (відкриті у небанківських надавачів платіжних послуг);

– не наведено фактичні обставини, які супроводжують господарські операції, не деталізовано їх суті, відсутній опис процесу продажу товарів (не розкрито алгоритму взаємодії із споживачами та контрагентами, які можливо є задіяними у продажі товарів, не містить інформації: стосовно способів оплати, запропонованих споживачам, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків за товари, зокрема обов’язку Товариства в цілях застосування РРО / ПРРО;

– не зрозуміло в якій саме сфері Товариство здійснює діяльність, в сфері торгівлі чи послуг.

Окрім того, в тексті звернення товариство з обмеженою відповідальністю «» одночасно використовує скорочення щодо себе «Товариство», а також скорочення «компанія» без його розшифрування.

Звертаємо увагу, що використання по тексту звернення різних абревіатур чи скорочень без їх розшифрування не дає однозначного розуміння наведених у зверненні обставин, зокрема, про якого саме суб’єкта господарювання
(далі – СГ) йде мова.

Враховуючи викладене вище та з метою недопущення неоднозначного трактування законодавства, консультація надається із використанням його загальних положень.

Згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу І Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28.05.2020 № 68
(далі – Правила) QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового  передавання реквізитів операції переказу коштів.

Пунктом 8 розділу II Правил визначено, що елементи даних QR –коду, стандарти кодування кириличних символів, особливості кодування даних і приклади QR-кодів для версії формату 001 та формату 002 наведені у
додатках 1, 2 до Правил.

Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі-застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні)
(пункт 18 розділу V Правил).

При цьому слід зазначити, що само по собі використання QR-коду при проведенні розрахунків за продані товари / надані послуги не є визначальним та жодним чином не впливає на обов’язок суб’єктів господарювання (далі – СГ) застосування РРО / ПРРО.

Надаючи відповідь на питання повідомляємо, що правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265 та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ цього Закону.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Винятки щодо права не застосовувати РРО / ПРРО встановлені у статті 9 Закону № 265.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Викладене підтверджується висновками Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 25.04.2003 року, де в пункті 7 чітко зазначено, що банківські операції можуть здійснювати тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію.

Слід зазначити, що відповідно до змін в законодавстві України запроваджених Національним банком України протягом 2023 року на виконання Закону України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» та на підставі Постанов Правління Національного банку України: від 03.03.2023
№ 18 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків»; від 24.11.2023 № 161 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якими внесенні зміни до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162, небанківські надавачі платіжних послуг отримали право відкривати своїм клієнтам платіжні рахунки.

Звертаємо увагу, що за визначеннями, наведеними у Законі № 1591 та пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162:

платіжний рахунок – це рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – це рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – це рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України структура номера як банківського, так і платіжного рахунку користувача формуються відповідно до положень Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 454.

Отже, «платіжні» рахунки хоч і мають формат, аналогічний «поточним» рахункам, проте не відкриваються і не обслуговуються банками як юридичними особами, що мають банківську ліцензію, тобто після вказаних змін формулювання «переказ на IBAN» не означає беззаперечного здійснення банківських операцій.

Слід зауважити, що незважаючи на розширення повноважень небанківських надавачів платіжних послуг, вони так і не стали банками і не можуть здійснювати банківські операції, що знаходить своє підтвердження
в їхньому правовому статусі та у визначеннях понять типів рахунків, наведених вище.

Аналізуючи наведене повідомляємо, що для можливості застосування пункту 2 статті 9 Закону № 265, має значення статус установи, яка здійснює відповідну платіжну операцію та наявність у неї банківської ліцензії.

Таким чином, за умови якщо Товариство надає споживачу для оплати за товар (послуги) реквізити свого рахунку, зокрема за допомогою QR-коду в якому вони закодовані, і самостійного здійснення оплати таким споживачем з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків через програмно-технічний комплекс самообслуговування, який належать банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

Надати більш вичерпну консультацію на питання ДПС позбавлена можливості, оскільки Товариством описано лише загальний процес здійснення його діяльності, як суб’єктом електронної комерції на якого поширюються вимоги Закону України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію», та не описано порядку (особливостей) взаємодії із споживачами, а також будь-якої іншої інформації щодо специфіки його господарської діяльності, сукупність яких могла б підпадати під регулювання інших пунктів статті 9 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.