Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2026 р. № 1273/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що на даний час будинок загальною площею 638,20 кв.м належить чотирьом фізичним особам по ¼ частині будинку кожній особі, тобто кожній особі належить 159,55 кв.м площі (638, 20 : 4 = 159,55). Даний будинок не поділений між власниками в натурі.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу дані чотири особи є платниками податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки, оскільки вони є власниками вказаної житлової нерухомості. Інформація про власність цих осіб занесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Тобто відповідно до існуючих норм ДПС повинна щорічно нараховувати кожній особі податок на нерухомість, відмінний від земельної ділянки, виходячи з того, що кожна особа володіє ¼ частини будинку, а саме 159,55 кв.м житлової площі будинку (іншої нерухомості у власності даних осіб немає).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Як буде нараховуватися податок на нерухомість і яким буде його розмір для кожного з чотирьох власників з урахуванням того, що база оподаткування житлової нерухомості згідно ст. 266 Кодексу для будинків зменшується на 120 кв.м, двоє осіб з чотирьох є особами, що досягли пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а одна особа з числа пенсіонерів є інвалідом другої групи?

2. Якщо чотири особи - власники не дійшли до згоди, щоб платником податку була одна з таких осіб – власників, тобто щоб одна особа сплачувала за себе і за інших цей податок, то які повинні бути дії цих осіб – власників в такому випадку щодо сплати податків?

Щодо першого-другого питань

Згідно з ст. 355 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 ЦКУ).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ст. 369 ЦКУ).

Відносини, які виникають у сфері справляння податків та зборів регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Кодексу).

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначати, зокрема, суму грошових зобов’язань, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, є контролюючий орган (п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу).

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Кодексу.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено платників податку в разі перебування, зокрема, об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або у спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб – власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п.п. 266.4 ст. 266 Кодексу.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Враховуючи викладене, якщо фізичні особи є співвласниками житлової нерухомості, яка перебуває у спільній сумісній власності та не поділена між ними в натурі, то платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одна з таких осіб – власників, визначена за їх згодою. Якщо зазначені власники не дійшли згоди між собою, то визначення платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у даному випадку може бути здійснене у судовому порядку, водночас це не звільняє контролюючий орган від обов’язку самостійно визначити суму податкового зобов’язання по такому податку.

Разом з тим, пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості зідно зі ст. 266 Кодексу, визначені незалежно від соціального статусу, майнового стану та рівня доходів.

Крім того, фізичним особам - співвласникам житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, рекомендовано повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси ⠀місцем реєстрації – власника житлово та/або нежитлової нерухомості.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки та нарахованої суми податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Одночасно зауважуємо, що питання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, у тому числі виділення їх часток, належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.