Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «________» (далі – звернення) щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидентів, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно зі зверненням розглядаються питання порядку оподаткування дивідендів, отриманих резидентом Кіпру (фізичною чи юридичною особою), який є учасником корпоративного інвестиційного фонду (далі – КІФ) та товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство), а також доходів у вигляді ліквідаційного прибутку, який виникає при перевищенні суми початкового внеску учасника – резидента Кіпру, у разі ліквідації КІФ/Товариства (при класифікації такого доходу як дивіденди/доходи від відчуження інвестиційних активів) і щодо застосування відповідних положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196_016#Text), яка була чинною в українсько-кіпрських податкових відносинах з 07.08.2013, із змінами, внесеними до неї відповідним Протоколом (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196_002-15#n2), ратифікованим Законом України № 243-IX від 30.10.2019, який набрав чинності 28.11.2019 (далі – Конвенція).
Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію із таких запитань:
1. Щодо оподаткування дивідендів, виплачених резиденту Кіпру
1.1. При застосуванні Конвенції при виплаті дивідендів фізичній особі-нерезиденту (резиденту Кіпру) хто в цій ситуації є податковим агентом (Товариство/КІФ)? Яку ставку податку на доходи фізичних осіб має застосовувати податковий агент до дивідендів, виплачених фізичній особі-нерезиденту?
1.2. При застосуванні Конвенції при виплаті дивідендів юридичній особі-нерезиденту (резиденту Кіпру) хто в цій ситуації є податковим агентом (Товариство/КІФ)? Яка ставка податку на репатріацію застосовується до дивідендів, виплачених юридичній особі-нерезиденту? Які саме документи, крім довідки про резидентність, є достатнім підтвердженням для податкового агента щодо 20 відсотків частки володіння?
2. Щодо оподаткування доходів нерезидентів при ліквідації КІФ
2.1. Яку статтю Конвенції слід застосовувати до частини ліквідаційного прибутку (що перевищує початковий внесок учасника), отриманого резидентом Кіпру при ліквідації КІФ: статтю 10 чи статтю 13, та на якій правовій підставі?
2.2. Якщо застосовується ст. 13 Конвенції при ліквідації КІФ, учасником якого є фізична особа-нерезидент, хто в цій ситуації є податковим агентом? Яким чином згідно зі ст. 13 Конвенції та ст. 170 Кодексу оподатковується дохід, отриманий такою особою при ліквідації КІФ (повернення/розподіл активів), та чи має право Україна на утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати?
2.3. Якщо застосовується ст. 13 Конвенції при ліквідації КІФ, учасником якого є юридична особа-нерезидент, хто в цій ситуації є податковим агентом? Яким чином згідно зі ст. 13 Конвенції та п. 141.4 ст. 141 Кодексу оподатковується дохід, отриманий такою юридичною особою при ліквідації КІФ (повернення/розподіл активів), та чи має право Україна на утримання податку на репатріацію у джерела виплати?
2.4. Якщо застосовується ст. 10 Конвенції при ліквідації КІФ, та якщо дохід класифікується як дивіденди на користь фізичної або юридичної особи-нерезидента, хто в цій ситуації є податковим агентом? Яким чином згідно зі ст. 10 Конвенції та п. 141.4 ст. 141 Кодексу оподатковується дохід, отриманий при ліквідації КІФ та які ставки мають застосовуватися у джерела виплати?
3. Щодо оподаткування доходів нерезидентів при ліквідації Товариства
3.1. Яку статтю Конвенції слід застосовувати до частини ліквідаційного прибутку (що перевищує початковий внесок учасника), отриманого резидентом Кіпру при ліквідації Товариства: статтю 10 чи статтю 13, та на якій правовій підставі?
3.2. Якщо застосовується ст. 13 Конвенції при ліквідації Товариства, учасником якого є фізична особа-нерезидент, хто в цій ситуації є податковим агентом? Яким чином згідно зі ст. 13 Конвенції та ст. 170 Кодексу оподатковується дохід (повернення/розподіл активів), отриманий такою особою при ліквідації Товариства, та чи має право Україна на утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати?
3.3. Якщо застосовується ст. 13 Конвенції при ліквідації Товариства, учасником якого є юридична особа-нерезидент, хто в цій ситуації є податковим агентом? Яким чином згідно зі ст. 13 Конвенції та п. 141.4 ст. 141 Кодексу оподатковується дохід (повернення/розподіл активів), отриманий такою юридичною особою при ліквідації Товариства, та чи має право Україна на утримання податку на репатріацію у джерела виплати?
3.4. Якщо застосовується ст. 10 Конвенції при ліквідації Товариства, та якщо дохід класифікується як дивіденди на користь фізичної або юридичної особи-нерезидента, хто в цій ситуації є податковим агентом? Які ставки мають застосовуватися у джерела виплати до доходу, отриманого при ліквідації Товариства для юридичних та фізичних осіб?
Щодо запитань 1.1 – 3.4
Щодо оподаткування доходів нерезидентів - юридичних осіб
Правові основи оподаткування прибутку підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.
Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (абз. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
У разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому – шостому п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу "витягнутої руки", або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:
Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де:
СП - ставка податку, встановлена п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню під час їх виплати відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
У разі, якщо резидент - юридична особа (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента - юридичної особи виплату доходів, прирівняних згідно з абзацом сьомим п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до дивідендів, такий резидент утримує податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України) із суми виплати у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку такого резидента.
При цьому податковим агентом виступає особа, яка здійснює виплату доходу нерезиденту.
Документами, які підтверджують наявність частки у статуті юридичної особи, можуть виступати статут, договори, офіційні листи компетентних органів, платіжні документи тощо.
Щодо оподаткування доходів нерезидентів - фізичних осіб
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п. 163.2 ст. 163 Кодексу).
Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розділу IV Кодексу доходи
з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами IV Кодексу для нерезидентів).
Підпунктом 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу визначено, що у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Крім того, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу є платниками військового збору (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених
у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»
Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2
п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків)
не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з
п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат, інших показників,
які підлягають декларуванню), розрахунок яких міститься у цих додатках
(п. 2 розділу II Інструкції). Разом з цим, розділом ІІІ Інструкції визначено порядок заповнення Декларації та розділом ІV Інструкції порядок заповнення додатків до Декларації.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).
Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає
за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).
Щодо оподаткування дивідендів
Відповідно до п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
Пасивні доходи для цілей розділу IV Кодексу – це доходи, отримані
у вигляді, зокрема, дивідендів (п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Оподаткування дивідендів визначено п. 170.5 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.5.2 якого будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною пп. 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.5.4
п. 170.5 ст. 170 Кодексу).
Згідно з п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) ставка податку на доходи фізичних осіб встановлюється в розмірі 5 відсотків.
Враховуючи вищенаведене, дохід у вигляді дивідендів, нарахований та виплачений Товариством – платником податку на прибуток підприємств на користь засновника – фізичної особи – нерезидента оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа як податковий агент зобов’язана виконати усі функції, визначені Кодексом.
Щодо оподаткування інвестиційного прибутку
Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій
з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними
в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених
у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2
ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм пп. 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій
з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
При цьому згідно з п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. Кодексу).
Разом з тим, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).
Таким чином, дохід, який нараховується (виплачується) Товариством – резидентом України фізичній особі – нерезиденту (учаснику Товариства) у разі виходу з числа засновників у зв’язку з ліквідацією юридичної особи, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з урахуванням норм п. 170.2 ст. 170 Кодексу та п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Щодо застосування положень міжнародного договору
Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Положення Конвенції поширюються на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав – України та Кіпру (ст. 1 Конвенції) та на податки, якими, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб (п. 3 ст. 2 Конвенції).
Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей цієї Конвенції термін „особа” включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін „компанія” означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа.
„Під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції” (п. 2 ст. 3 Конвенції).
„Для цілей цієї Конвенції термін „резидент Договірної Державиˮ означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місц
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |