Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2026 р. № 1236/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства) щодо окремих питань розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі - МПЗ) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку четвертої групи.

Підприємством за період 2024 року було нараховано та сплачено
39 486,30 грн військового збору, в жовтні 2024 року помилково перерахували військовий збір з доходів по договорами оренди за ставкою 5 відсотків, помилково сплачено  ще 101 704,96 гривень. У розрахунок МПЗ за 2024 рік віднесена сума військового збору з доходів за договорами оренди зі ставкою 1,5 відсотків у сумі 40 543,13 грн, за рахунок чого виникла переплата  у сумі 99 716,75 гривень. Ця переплата перейшла на 2025 рік. В 2025 році нараховано 5 відсотків військового збору за договорами оренди  у сумі 139 383,43 грн, сплачено з урахуванням переплати 2024 року  39 676,53 гривні.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питання:

1. Чи маємо ми право включити помилково сплачені кошти військового збору з доходів за договорами оренди у сумі 99 716,75 грн  до розрахунку МПЗ за 2025 рік?
2. Чи має Підприємство право провернути зайво перераховані кошти у сумі 99 716,75 грн до МПЗ за 2025 рік?

 

Щодо першого питання.  

Відповідно до п.п. 14.1.114²  п.14.1 ст.14 Кодексу МПЗ - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Зокрема, додаток 3 "Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік" (далі - Додаток 3) є невід'ємною частиною податкової декларації єдиного податку четвертої групи (далі – Декларація) та подається як до звітної Декларації так і до загальної Декларації.

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку визначені ст. 297¹ Кодексу.

Згідно з п.п. 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство") різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться, зокрема, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, за податковий (звітний) рік.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Зокрема, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Також повідомляємо, що відповідно до абзацу другого
п. 297¹.7 ст. 297¹ Кодексу при позитивному значенні різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов'язаний збільшити визначену в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Доходи, зазначені у п.п. 170.1.1 – 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.1.4 п. 170.1
ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1
ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підроз. 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹
підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п.п. 1.5 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету з доходів платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, є особи, визначені у ст. 171 Кодексу, зокрема, податкові агенти.

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді орендної плати, нарахований юридичною особою (орендарем) на користь фізичних осіб (орендодавців)
до 1 грудня 2024 року, оподатковується військовим збором за ставкою
1,5 відсотків, незалежно від фактичної виплати такого доходу.

Разом з тим повідомляємо, що оскільки платники єдиного податку четвертої групи нараховують суму військового збору за 2024 рік, а МПЗ за 2024 рік визначають у розрахунку МПЗ до податкової декларації платника єдиного податку на 2025 рік, то Підприємство має право зменшити суму загального МПЗ за 2024 рік на суму сплаченого військового збору в межах нарахованої суми військового збору за 2024 рік, проте у сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

 

Щодо другого питання.  

Механізм та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань  передбачено ст. 43 Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п. 43.1 ст. 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (п. 43.4 ст. 43 Кодексу).

Згідно з п. 43.5 ст. 43 Кодексу контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до розділу II Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі – Порядок), платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім'я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до ст. 42¹ Кодексу, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до вимог Порядку підрозділи територіального органу ДПС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу за місцезнаходженням суб’єкта господарювання, визначають правомірність повернення грошових коштів, заявлених платником.

У разі, якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені Порядком, підрозділ територіального органу ДПС, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови (п. 5 розділу ІІІ Порядку).

Контролюючий орган встановлює правомірність повернення коштів в рамках перевірки.  

При цьому в рамках камеральної перевірки, проведення якої регламентовано ст. 75, 76 Кодексу, повернення помилково та/або надміру
сплачених податковим агентом грошових зобов’язань неможливо, для цього необхідним є проведення документальної планової або позапланової перевірки. Такі перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Крім того, слід зазначити, що з 27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі – Закон № 2260).

Відповідно до норм Закону № 2260 п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд.ХХ Кодексу викладено у новій редакції, якою передбачено, що контролюючі органи можуть проводити будь-які фактичні перевірки та документальні позапланової перевірки, зокрема, на звернення платника податків.

Водночас зазначаємо, що документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для проведення перевірки, виключно за умови врахування дії обмежень, встановлених Кодексом, зі змінами внесеними Законом України від 09 листопада 2023 року № 3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок».

Враховуючи зазначене вище, повернення помилково та/або надміру сплачених податковим агентом грошових зобов’язань здійснюється у порядку, визначеному Кодексом та Порядком, який зокрема визначає, що таке повернення здійснюється за рішенням  контролюючого органу за місцем знаходженням суб’єкта господарювання, який з’ясовує причини виникнення/наявності права повернення грошових коштів, заявлених платником.

Разом з тим, кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).