Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2026 р. № 1269/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення земельної ділянки по податкової декларації єдиного податку четвертої групи, обов’язку нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство є платником єдиного податку четвертої групи, у користуванні Товариство на умовах оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя – рілля). Ухвалою Вищого антикорупційного суду на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві власності громадянам – фізичним особам та які перебувають в оренді Товариства, накладено арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження ними. Вказане обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На дату звернення арешт земельних ділянок є чинним. Триває судовий розгляд кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт. Таким чином на 01.01.2026 Товариство має зареєстроване право оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, користування яким заборонено рішенням суду. Товариство не має можливості використовувати земельні ділянки, здійснювати на таких землях сільськогосподарську діяльність та отримувати дохід.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право платник єдиного податку четвертої групи не включати до об’єкту оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, не нараховувати та не сплачувати суму єдиного податку за площу орендованих сільськогосподарських угідь, на які ухвалою суду накладено арешт із забороною користування?
2. Якщо арештовані земельні ділянки не підлягають включенню до об’єкту оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи, чи виникає у Товариства відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, обов’язок нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, на які ухвалою суду накладено арешт із забороною користування?    

 

Щодо першого питання.       

Опис порушених у зверненні питань не дає змоги в повній мірі ідентифікувати фактичну сутність операції (не надано рішення суду щодо умов користування земельними ділянками, відсутні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), стосовно якої виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації.

У зв’язку з цим надаємо роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, які належать до компетенції ДПС.   

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), із змінами, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161 та ст. 759 ЦКУ договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п'ята ст. 6 Закону № 161).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Кодексу платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису.

Накладення арешту на земельну ділянку та її передача в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами (далі – АРМА) не звільняє власника та користувача від обов'язку сплачувати земельний податок, орендну плату та єдиний податок, якщо тільки в судовому рішенні не зазначено про зміну власника або користувача. АРМА здійснює заходи з управління для збереження майна.

Отже нормами Кодексу не визначено інших умов щодо податкових зобов’язань для платників єдиного податку четвертої групи. Податкові зобов’язання з єдиного податку четвертої групи переходять до іншого власника (користувача) з дати державної реєстрації прав власності (користування).

 

Щодо другого питання.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).   

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому
статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зокрема, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58  Кодексу (абзац перший п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Отже, орендар не є платником податку на майно в частині земельного податку, нараховувати та сплачувати до бюджету податок на майно в частині земельного податку за землю, повинні суб’єкти плати за землю (платники) – власники земельних ділянок та землекористувачі.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).