Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2026 р. № 1284/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, керуючись нормами Генеральної угоди ІSDА¹, платником (далі – Продавець опціону), на продаж базового активу було здійснено операції з опціоном, які призвели до формування інвестиційного збитку. Операції було проведено поза біржою та за межами України. А саме:

      .2024 між Продавцем та Покупцем (в даній угоді покупцем виступає банківська установа, (далі – Банк) на підставі Генеральної угоди укладено «Підтвердження опціону на злитки», якою підтверджується, що Банк купує опціон на продаж базового активу за умовами визначеними в Генеральній угоді, та виплачує Продавцю премію в розмірі       ,00 доларів США (зарахованого на рахунок Продавця      .2024). Строк закінчення дії
опціону           .2024.

         .2024 між Продавцем та Банком на підставі Генеральної угоди ІSDА¹ укладено «Підтвердження про дострокове припинення», якою підтверджується, що сторони за взаємною згодою вирішили достроково, до настання строку закінчення опціона, припинити дію (розірвати) угоду «Підтвердження опціону на злитки». За таке передчасне припинення Генеральною угодою ІSDА¹  передбачена разова компенсаційна виплата від Продавця опціону (власника базового активу) до Покупця опціона. Зазначена компенсаційна виплата була проведена        .2024 в розмірі           ,00 доларів США на користь Банка.

Таким чином, за контрактом по опціону було проведено дві транзакції: отримання премії та виплата компенсації за розірвання. За результатами яких Продавець отримав інвестиційний збиток в розмірі -     .00 доларів США, як різницю між отриманою сумою разової виплати (премії), передбаченої умовами укладеної угоди, щодо опціону, та сумою – разовою виплатою, сплаченою Продавцем Покупцю, за дострокове розірвання угоди щодо опціону.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Який порядок оподаткування операцій з деривативами (опціонами)?

2. Що є базою оподаткування в операціях з деривативами?

3. Як розраховується інвестиційний прибуток при здійсненні операцій з деривативами (опціонами)?

4. Що визначається сумами періодичних або разових виплат по деривативним (опціонним) контрактам, угодам (з урахуванням їх особливостей)?

5. Як відобразити інвестиційний збиток по операціям з деривативами в податковій декларації про майновий стан та доходи?

6. Як враховувати інвестиційний збиток від операцій з деривативами (опціонами) в сукупності з іншими операціями з інвестиційними активами в податковій декларації про майновий стан та доходи?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом, ст. 14 якого визначені поняття, які застосовуються для  регулювання відносин оподаткування.

Відповідно до п.п. 14.1.45.2 п.п. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу опціон – це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону.

Опціон належить до деривативів, визначення якого наведено у п.п. 14.1.45
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з яким дериватив – це документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

Питання проведення операцій з деривативними контрактами та їх види регулюються розділом III Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480).

Деривативний контракт – це договір, умови якого передбачають обов’язок однієї або кожної із сторін такого договору щодо базового активу та/або умови якого встановлюються залежно від значення базового показника, а також можуть передбачати обов'язок проведення грошових розрахунків (частина перша ст. 31 Закону № 3480).

Базовим активом деривативного контракту (далі – базовий актив) згідно частиною першою ст. 32 Закону № 3480 визнаються емісійні цінні папери
(у тому числі іноземних емітентів), інші фінансові інструменти, валютні цінності, продукція, роботи, послуги, що мають грошовий вираз вартості.

Інше майно визначається базовим активом відповідно до нормативно-правових актів Комісії та нормативно-правових актів Національного банку України - щодо деривативів грошового ринку в межах компетенції, визначеної Законом № 3480.

Опціон – це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за яким одна сторона зобов'язується у разі пред'явлення вимоги іншою стороною у майбутньому продати базовий актив іншій стороні (опціон «кол») або купити базовий актив у іншої сторони (опціон «пут») за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час вчинення правочину, відповідно до специфікації такого опціону (для опціонів, укладених на організованому ринку). Опціон також може передбачати обов’язок однієї сторони сплатити іншій стороні певну суму коштів за набуте право вимоги за таким опціоном (премію опціону) (частина третя ст. 33 Закону № 3480).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

При цьому під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Разом з тим, у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

При цьому у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку не зараховуються: податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно; поштові податки; податки на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав (п.п. 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України
(п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

При цьому, сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку на доходи фізичних осіб, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2
ст. 170 Кодексу, згідно п.п. «а» п.п. 170.2.7 якого для цілей п. 170.2 ст. 170 Кодексу термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм п.п. 170.2.4 – 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з абзацом одинадцятим п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

У разі продажу або придбання платником податку інвестиційних активів до/у нерезидентів - пов'язаних осіб або нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 та
п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, доходи та витрати за такими операціями визначаються:

у розмірі не нижче звичайної ціни у разі продажу платником податку інвестиційного активу;

у розмірі не вище звичайної ціни у разі придбання платником податку інвестиційного активу (абзаци тринадцять – п’ятнадцять п.п. 170.2.2 п. 170.2
ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу) (п. 167.1
ст. 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з
п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи(податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами.

Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки інформація надана у зверненні, не дає змоги чітко ідентифікувати характер операції з опціоном, то будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема, Генеральної угоди ІSDА¹ на продаж базового активу, правочини щодо продажу опціону, «Підтвердження правочинів валютного опціону», тощо.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.