Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2026 р. № 1287/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що з (…) проживає у Федеративній Республіці Німеччина. (…) платником податків отримано сертифікат, який фіксує факт того, що з (…) платник податків є резидентом Федеративної Республіки Німеччина.

Платник податків є засновником українського підприємства (загальна система оподаткування), володіє 50 відсотками корпоративних прав. Протягом (…) отримував доходи з України (заробітна плата як співробітник, дивіденди як засновник підприємства), з яких відповідно до норм діючого законодавства України утримувались відповідні податки, а саме податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Платником податків отримана інформація, що Федеративна Республіка Німеччина оподатковує всі доходи своїх резидентів, незалежно від місця їх походження. Тобто, всі доходи, отримані в Україні, з яких було раніше утримано податки в Україні, будуть ще раз оподатковані у Федеративній Республіці Німеччина. Також відомо, що між Україною та Федеративною Республікою Німеччина у 1995 році укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Якщо платник податків є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та у нього в Федеративній Республіці Німеччина виникає податкове зобов’язання по доходах, у тому числі, отриманих в Україні, яким чином уникнути подвійного оподаткування, а саме повернути платнику податків сплачені в Україні податок на доходи фізичних осіб та військовий збір?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація
як самозайнятої особи (абзац сьомий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична
особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом
будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також
в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання
у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні
не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Одночасно зауважуємо, що підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів є інформація з Бази даних, яка надається
у порядку, визначеному Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Таким чином, якщо фізичною особою дотримані критерії, визначені абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,
то така особа може бути визнана резидентом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248 затверджено форму Довідки – підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Довідка) та порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку надання Довідки або підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, здійснюється безоплатно на підставі заяви платника податків за формою, наведеною у додатку до Порядку.

При цьому, формою Довідки передбачено, що Довідка видається за звітний (податковий) період (рік).

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Кодексу, податковим періодом визнається встановлений Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п. 33.2
ст. 33 Кодексу).

Базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів,
крім випадків, передбачених Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 Кодексу).

Термін «календарний рік», наведено на офіційному сайті Верховної Ради України, а саме календарний рік – це проміжок часу, який починається з 1 січня та закінчується 31 грудня.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що (…), як зазначено у зверненні, платник податків отримував доходи в Україні від підприємства, як його засновник з 50 відсотками корпоративних прав, а також і як найманий працівник, то для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів, Вам потрібно отримати Довідку – підтвердження статусу податкового резидента України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.