Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.03.2026 р. № 1306/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваші звернення (    ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків є фізичною особою – підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи (5 відс.). Між платником податків та ТОВ «  » (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2025 року, строк дії якого встановлено по 31 грудня 2026 року.

Розмір орендної плати за договором встановлено відповідно до Методики визначення мінімальної суми орендного платежу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1253 (далі – Методика) станом на дату укладання договору.

Водночас, договір не містить положень щодо обов’язкового щорічного перегляду або автоматичної індексації орендної плати, а зміна істотних умов договору допускається виключно за взаємною згодою сторін відповідно до ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи виникає обов’язок щорічного перегляду (зміни) розміру орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення протягом строку дії договору, якщо розмір орендної плати був визначений відповідно до Методики станом на дату укладання договору, а договір не передбачає автоматичного коригування або перегляду?

Відповідно до частини першої ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

При цьому відповідно до частини першої ст. 762 ЦКУ за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (частина третя ст. 762 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV та підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Перелік видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Враховуючи викладене, оскільки договір оренди укладений між фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (орендодавцем) та юридичною особо (орендарем), то розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди.

Тобто положення Методики застосовуються у разі виникнення відносин між фізичною особою як власником (користувачем) майна та суб’єктом господарювання.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.