Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.03.2026 р. № 1311/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення () (далі – Товариство) від ( ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що в процесі здійснення господарської діяльності використовує для забезпечення харчування працівників їдальню, розташовану на території Товариства. Їдальня передана в оренду фізичній особі – підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група) та здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства. Фізична особа – підприємець планує перехід на другу групу єдиного податку. Товариство є юридичною особою на загальній системі оподаткування. Розрахунок за надані послуги планується здійснювати в безготівковій формі

Таким чином, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію  з питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець, платник єдиного податку другої групи, який здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, надавати послуги з організації харчування юридичній особі на загальній системі оподаткування

2. Чи вважається така діяльність (організація харчування працівників Товариства в їдальні) продажем  продукції власного виробництва та організацією її споживання, що не порушує умов перебування фізичної особи– підприємця на другій групі єдиного податку?   

3. Чи має значення для цілей оподаткування форма розрахунків (безготівкова) між Товариством і фізичною особою – підприємцем?  

4. Чи має право Товариство продовжувати господарські відносини з фізичною особою– підприємцем після його переходу з третьої на другу групу єдиного податку без ризику податкових порушень для обох сторін?    

Щодо питання першого-третього

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку до другої групи належать – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Абзацом третім п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, зі змінами та доповненнями (далі – Правила), визначено, що заклад ресторанного господарства – організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (на підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 3.2 Правил).

Одночасно зауважуємо, що згідно з п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки питання у вашому зверненні стосуються фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи, якою не надано вам довіреності на представництво інтересів суб’єкта господарювання і отримувати роз’яснення з питань, які стосуються саме зазначеної особи, то з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючий орган, будь-які висновки можуть бути надані у разі надходження належним чином оформленого звернення від фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи або від вас як представника з наданням копії відповідної довіреності у порядку та строки, визначені Кодексом.

Щодо четвертого питання

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту .

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Згідно з абзацом першим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення)  фінансового  результату  до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено особливостей оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з надання послуг оренди суб’єктам господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зокрема платникам єдиного податку ІІ групи.

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання щодо порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій з надання послуг оренди, у тому числі платникам єдиного податку ІІ групи, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.