Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.03.2026 р. № 1316/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно необхідності реєстрації платником акцизного податку, реєстрації акцизного складу та отримання ліцензії на право зберігання пального при виробництві олії за умови використання гексану в виробничому процесі, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомляє, що для виробництва олії у виробничому процесі використовується гексан (харчовий розчинник) код згідно з УКТ ЗЕД 2710 12 25 00 (інші спеціальні бензини). Процес виробництва соняшникової олії методом екстракції полягає в обробці макухи гексановим розчинником. Гексан який випарився, конденсується, та повертається в оборотні

підземні резервуари зберігання гексану, та технологічні ємності оборотної місцели (сховища оборотного розчинника).

Підземні резервуари та технологічні ємності в кількості 5 штук знаходяться поряд з екстракційним відділенням і є невід’ємною складовою частиною технологічного обладнання. За допомогою трубопроводів та насосів резервуари під’єднані до екстрактора, де відбувається екстрагування олії.

Товариство зазначає, що загальний можливий об’єм зберігання при виробничій потужності становить 380 м³. Річний обсяг використання гексана – 450  м³, що не перевищує встановлену Кодексом норму – 1000 м³. Ємності є невід’ємною складовою частиною виробничих ліній. Технологічним процесом виробництва олії передбачено безперервне використання гексанового розчинника в даних резервуарах. Вилучити гексан безпосередньо з резервуарів неможливо.

Враховуючи викладене вище, Товариство запитує:

1. Чи підпадає Товариство в описаній ситуації під визначення платника акцизного податку?

2. Чи потрібна в описаній ситуації реєстрація Товариством акцизного складу?

3. Чи потрібна в описаній ситуації для Товариства ліцензія на зберігання пального?

Щодо питання 1

Відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку, зокрема, є:

особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

особа - суб’єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу до пального віднесено, зокрема, нафтопродукт за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2710 12 25 00 та описом товару (продукції) інші спеціальні бензини.

Під реалізацією, зокрема, пального для цілей розділу VI Кодексу розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

• до акцизного складу пересувного;
• для власного споживання чи промислової переробки;

- будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

• у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
• при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Отже, за умови, якщо Товариство не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, використовуватиме гексан виключно для потреб власного споживання, чи промислової переробки, а в даному випадку для обробки макухи гексановим розчинником, і не здійснюватиме операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, обов’язку реєстрації платником акцизного податку не виникатиме.

 

Щодо питання 2

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту14.1 статті14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до підпунктів «б» – «ґ» підпункту 14.1.6 пункту14.1 статті14 Кодексу не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, якщо Товариство, як зазначено у зверненні, використовує в технологічному процесі екстракції рослинної олії пальне (гексан), яке закачується тільки до технологічних ємностей для пального (гексану) безпосередньо у відповідному обладнанні, з яких неможливо добути / вилучити гексан за межі виробничих процесів, та при відсутності у Товариства інших ємностей для зберігання пального (крім ємностей безпосередньо в обладнанні), то таке приміщення/територія не підпадає під визначення акцизного складу.

Щодо питання 3

Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне                  регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини,  рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі –                             Закон № 3817) визначено основні засади регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової, роздрібної торгівлі, зокрема, пального, а також посилення боротьби з його незаконним виробництвом та обігом на території України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1               Закону № 3817);

місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Частиною другою статті 28 Закону № 3817 встановлено, що суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Згідно з частиною третьою статті 28 Закону № 3817 суб’єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб’єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 3817 ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального (частина третя статті 29 Закону № 3817).

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 3817, коли така ліцензія не отримується.

З огляду на зазначене, у разі якщо Товариство у своїй господарській діяльності не здійснює зберігання пального (у т.ч. для потреб власного споживання), не має місця зберігання пального у розумінні ст. 1 Закону № 3817 та ємностей для зберігання пального (крім ємностей безпосередньо в обладнанні), Товариству не потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).