Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.03.2026 р. № 1362/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

                             

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків повідомляє, що з березня 2022 року i до теперішнього часу проживає в (  ) в орендованому помешканні, за договором від 15.06.2022, що знаходиться за адресою: (  ).

Починаючи з червня 2022 року, платник вважає дане житло своєю постійною домівкою (місцем свого постійного проживання), не зважаючи на наявність зареєстрованого місця проживання в Україні, яке ним не використовувалося більше ніж 3 роки. Станом на зараз, платник не має у власності та/або оренді жодного об’єкта житлової чи будь-якої іншої нерухомості в Україні.

Протягом останніх трьох років центр життєвих інтересів платника знаходиться в (  ), про що свідчать наступні обставини:

платник проживає в (  ), разом зі своєю сім’єю (   ) , що підтверджується договором оренди, в якому платник, його (  ) та її (  ) зазначені як орендарі, та банківськими виписками про сплату орендних платежів за період з 2022 до 2025;

платником були отримані сертифікат податкового резидента (  ) за 2022, 2023 та 2024 роки, а його (  )знаходиться в процесі отримання таких сертифікатів за ті ж періоди;

(  ) платника відвідував місцеву школу «(  )» в  м. (  ) протягом 2022-2023 навчальних років, що підтверджується річним звітом про його навчальні досягнення;

платник регулярно користується послугами місцевого інтернет-провайдера, що підтверджується квитанціями за оплату послуг;

платником регулярно сплачуються комунальні послуги надані за адресою його проживання в (  ), що підтверджується квитанціями про сплату за послуги вивезення та перероби сміття;

платник не займає посад в юридичних особах резидентах України станом на дату цього листа;

платник не зареєстрований, як фізична особа - підприємець в Україні;

платник подавав податкові декларації та сплачував податки в (  );

платник має відкриті банківські рахунки в (  ).

3 грудня 2021 року i до тепер платник жодного разу не перебував на території України, що підтверджується випискою про отримання (  ) візи від 09.12.2021, авіаквитком за маршрутом (  ) – (  ) датованим 12.12.2021, та тим фактом, що 19.02.2022 платник, фактично знаходячись в (  ), продовжив (  ) візу, про що є відповідна відмітка в закордонному паспорті. У 2022 році, платник фактично перебував в (  ) протягом 267 днів, а в кожному із наступних років, термін перебування платника в (  ) був більшим ніж 183 дні на рік.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

Чи вважається платник податковим нерезидентом для цілей оподаткування в Україні у 2023 році, згідно з діючим Кодексом та міжнародними договорами України, виходячи з описаних вище обставин?

Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (абзац другий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Одночасно зауважуємо, що підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів є інформація з Бази даних, яка надається
у порядку, визначеному Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (п.п. «в»
п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац сьомий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи викладене та зважаючи на копії документів, які надані до звернення, а також приймаючи до уваги інформацію, яка зазначена у зверненні, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Разом з тим, якщо громадянином дотримані критерії, визначені абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така особа  може бути визнана резидентом України.

При цьому зауважуємо, що до повноважень контролюючого органу не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно з п.п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.