Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.03.2026 р. № 1367/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні зазначив, що у процесі здійснення господарської діяльності має у власності та користуванні транспортні засоби та використовує їх для забезпечення своєї діяльності, зокрема вантажний та легкові автомобілі та причіп (трап-борт, МІ, ресора, скоби),

Працівники Товариства, які перебувають у трудових відносинах, виконують посадові обов’язки, що передбачають здійснення робочих поїздок на зазначених транспортних засобах, у тому числі керування вантажним автомобілем та автомобілем з причепом, що є необхідною умовою для виконання їх службових обов’язків та прямо передбачено посадовими інструкціями. Для виконання цих обов’язків працівники повинні мати водійське посвідчення відповідних категорій, зокрема С1Е та ВЕ.

З метою забезпечення можливості працівників виконувати зазначені посадові обов’язки Товариством було здійснено оплату їх навчання для здобуття водійських посвідчень категорій С1Е та ВЕ. Навчання проводилося у суб’єктів господарювання – юридичної особи та фізичної особи – підприємця та передбачало теоретичні та практичні заняття і завершувалося отриманням водійських прав відповідної категорії. Оплата здійснювалася безпосередньо виконавцям з поточного рахунку Товариства на підставі договорів та рахунків. Здобуття зазначених категорій здійснювалося за ініціативою роботодавця, виходячи з виробничих потреб Товариства, оскільки наявність водійських посвідчень необхідна умова для належного виконання службових обов’язків працівників.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи вважається оплата Товариством вартості навчання працівників витратами, які здійснені з урахуванням потреб власної господарської діяльності згідно з ст. 6 Закону України від 12 січня 2012 року № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» (далі – Закон № 4312) та чи будуть дані оплати неоподатковуваним доходом працівників згідно п.п. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, враховуючи, що здобуття даних категорій є необхідною умовою для виконання посадових обов’язків, передбачених посадовими інструкціями таких працівників?

Згідно з ст. 1 Закону № 4312 професійне навчання працівників – це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Статтею 6 Закону № 4312 передбачено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону № 4312 професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

Згідно зі ст. 4 Закону № 4312 професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об'єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців.

Статтею 5 Закону № 4312 передбачено, що роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (ст. 7 Закону № 4312).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.08.2010 № 232 затверджено Примірний порядок укладання суб'єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників та форми примірних договорів суб’єкта господарювання з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією, що здійснюють навчання, та з працівником.

Щодо податку на прибуток

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перерахованих надавачам послуг (Товариству, фізичній особі – підприємцю) коштів з навчання працівників (фізичних осіб) платника податку на прибуток, які перебувають з ним у трудових відносинах.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, з питань порядку формування витрат у бухгалтерському обліку за операціями з оплати послуг за навчання працівників доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема:

сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно з законом (п.п. 165.1.37 п. 165.1
ст. 165 Кодексу).

Крім того, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку передбачено п. 164.2
ст. 164 Кодексу.

Відповідно до п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, отримані таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.

При цьому додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1
п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу
5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, якщо навчання працівників на водійських курсах з метою отримання посвідчення водія категорії С1Е та ВЕ вважається підвищенням кваліфікації (перепідготовкою), то сума витрат, понесених роботодавцем у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовки) працівника не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно з п.п. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Водночас з питання віднесення підготовки експерта технічного з промислової безпеки до підвищення кваліфікації доцільно звернутися до Міністерства освіти і науки України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.