Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2026 р. № 1412/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

                                         

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства щодо окремих питань з визначення доходу юридичною особою -  платником єдиного податку третьої групи, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 3 %. На балансі Товариства обліковується автомобіль, який використовується в господарській діяльності.

У результаті дорожньо - траспортної пригоди зазначений автомобіль було пошкоджено. Відповідно до умов договору, страхова компанія здійснила страхове відшкодування шляхом перерахування коштів безпосередньо  на рахунок станції технічного обслуговування (далі - СТО), яка виконувала ремонтні роботи. Кошти на рахунок Товариства не надходили.

Товариство, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Чи підлягає включенню  до доходу платника єдиного податку (юридичної особи) суми страхового відшкодування, перерахована страховою компанією безпосередньо на рахунок СТО, яка виконувала ремонтні роботи. Кошти на рахунок Товариства не надходили.

Щодо зазначеного питання.

Оскільки Товариством не надано договір страхування із страховиком та достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Частиною першою статті 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що договір страхування укладається відповідно до ЦКУ,                              Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі - Закон № 1909), інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 980 ЦКУ предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об’єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору (стаття 94 Закону № 1909).

Пунктом 69 частини першої статті 1 Закону № 1909 визначено, що страхування – правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Частиною першою статті 90 Закону № 1909 визначено, що сторонами договору страхування є страховик та страхувальник.

Страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (пункт 68 частини першої статті 1 Закону № 1909).

Страховик - фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України                            (пункт 66 частини першої статті 1 Закону № 1909).

Страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт  50 частини першої статті 1 Закону № 1909).

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 102 Закону № 1909 здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті  296 Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Порядок визнання доходів та їх класифікація здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290                 (далі - Положення), яке поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (абзац перший пункт 5 НП(С)БО 15).

Сума страхового відшкодування відображається підприємством у складі доходів  у періоді підтвердження суми збитку, яку буде компенсувати страхова установа відповідно до страхового акту.

Враховуючи вищевикладене, оскільки власником автомобіля є Товариство платник єдиного податку третьої групи за ставкою 3 %, тому у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування, сума страхового відшкодування перерахована страховою компанією безпосередньо СТО як оплата ремонту автомобіля, включається Товариством до складу доходу платника єдиного податку третьої групи на підставі акту надання послуг з ремонту автомобіля за рахунок страхової виплати, оскільки платіж за ремонт автомобіля був сплачений не власником автомобіля, а страховою компанією.

Крім цього зазначаємо, що в межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II  Кодексу).