Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2026 р. № 1428/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення (далі – Банк) (…), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Банк є депозитарною установою та надає юридичним особам послуги щодо зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи повинен Банк відображати в Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами та доповненнями, сум процентного доходу (купону) за облігаціями державних позик та казначейських зобов’язань України, що отримано від депозитарію Національного банку України та перерахованого банком – депозитарною установою на рахунок отримувача фізичної особи?

2. Чи повинен Банк відображати в Додатку 4 ДФ до Розрахунку сум погашення за облігаціями державних позик казначейських зобов’язань України, що отримано від депозитарію Національного банку України та перерахованого банком – депозитарною установою на рахунок отримувача фізичної особи? Якщо так, в якій сумі, а саме інвестиційного доходу розрахованого у відповідності до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу чи сумі перерахованих коштів на рахунок фізичної особи? За якою ознакою?

3. В разі необхідності відображення в Додатку ДФ до Розрахунку суми погашення за облігаціями державних позик та казначейських зобов’язань України чи необхідно Банку відокремлювати суму отриманих процентів (купону) в коштах, що перераховані для погашення відповідних цінних паперів?

Відповідно до ст. 16 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480) державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України та облігації зовнішніх державних позик України.

Так, облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішньої державної позики України може бути визначена в іноземній валюті (частина третя ст. 16 Закону № 3480).

Облігації зовнішньої державної позики України – це цінні папери, що розміщуються на міжнародних ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій (частина четверта ст. 16 Закону № 3480).

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про розміщення (емісію) облігацій внутрішніх державних позик» затверджено основні умови розміщення (емісії) облігацій внутрішніх державних позик відповідно до яких:

середньострокові та довгострокові облігації внутрішніх державних позик згідно з основними умовами розміщення мають купони, які розраховуються шляхом множення річної відсоткової ставки на номінал облігацій:

дохід за короткостроковою державною облігацією становить різницю між номінальною вартістю, що відшкодовується власнику короткострокової державної облігації під час її погашення, та ціною її придбання.

Казначейське зобов’язання України – це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб та посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, надає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті (частина перша ст. 20 Закону № 3480).

Частиною третьою ст. 20 Закону № 3480 визначено, що емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 затверджено Умови розміщення та погашення казначейських зобов’язань, відповідно до п. 3 яких сертифікат чотири купони, Розмір доходу за кожним купоном казначейського зобов’язання серії А становить 23 долари США, серії Б – 20 доларів США.

Таким чином, дохід у вигляді купонного платежу, фіксованої суми або різниці у розумінні Кодексу є процентами.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків та зборів регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом (п.п. 165.1.2 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);

інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць (п.п. 165.1.52 п.165.2 ст.165 Кодексу).

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Крім того, згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку (далі – Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Порядок заповнення показників Додатка 4 ДФ до Розрахунку, визначений п. 4 розділу IV Порядку.

Так, відповідно до п. 4 розділу IV Порядку в Додатку 4 ДФ до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» Додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу за ознакою доходу:

«129» - сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику політику, та на боргові зобов’язання Національного банку України;

«183» - інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та казначейськими зобов’язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти.

Таким чином, оскільки виплата доходу у вигляді поцентів та інвестиційного прибутку (погашення) фізичним особам – клієнтам депозитарної установи за облігаціями державної позики та казначейськими зобов’язаннями, емітованих Міністерством фінансів України, та/або їх погашення, здійснюється депозитарною установою, то така установа виконує функції податкового агента лише в частині відображення зазначеного доходу у Додатку 4ДФ до Розрахунку, незалежно від того, що вказані доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. При цьому зазначені доходи відображаються у Додатку 4ДФ кожний за окремою ознакою.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.