Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2026 р. № 1458/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що уклав договір кредитування з банком для придбання автомобіля. Автомобіль зареєстровано на дружину платника податків та переданий банку в заставу. Дружина платника податків уклала договір добровільного страхування наземного транспорту (Каско), вигодонабувачем визначено банк. У зв’язку з настанням страхового випадку страхова компанія перерахувала суму страхового відшкодування безпосередньо банку, який зарахував такі кошти в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості платника податків та утримав із зазначених коштів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включається до доходу платника податків сума страхового відшкодування за договором страхування, яка перерахована страховою компанією банку як вигодонабувачу та спрямована на погашення кредитної заборгованості?

2. Чи виникає у платника податків об’єкт оподаткування податком
на доходи фізичних осіб та військовим збором?

3. Якщо кошти страхового відшкодування не виплачуються платнику податків, а перераховуються безпосередньо банку як вигодонабувачу, чи зобов’язаний останній (банк) утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір як податковий агент щодо такого платника податків?

4. У разі якщо зазначена сума страхового відшкодування не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, чи має право платник податків на повернення надміру утриманих та перерахованих до бюджету сум податку, та який порядок такого повернення?

5. Чи може погашення кредитної заборгованості за рахунок страхового відшкодування вважатися отриманням доходу у вигляді додаткового блага відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

6. Чи підлягають застосуванню положення п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст.165 Кодексу щодо невключення сум страхового відшкодування за договорами майнового страхування до оподатковуваного доходу фізичної особи?

Щодо першого – шостого питань

Статтею 8 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами (далі – Закон № 898), зокрема, передбачено, що іпотекодавець зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов’язок не покладено на іпотекодержателя. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика.

Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладений обов’язок здійснити інші види страхування у зв’язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.

Частиною третьою ст. 7 Закону № 898 визначено, що якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування, зокрема, витрат на страхування предмета іпотеки.

Договір страхування укладається відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування», зі змінами (далі – Закон № 1909), інших законодавчих актів.

Статтею 980 ЦКУ передбачено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об’єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати.

При цьому, відповідно до ст. 985 ЦКУ страхувальник має право укласти із страховиком договір страхування на користь третьої особи.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Пунктом 59 частини першої ст. 1 розділу 1 Закону № 1909 визначено, що страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

При цьому страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Вигодонабувач – особа, яка має право на отримання страхової виплати згідно з умовами договору страхування та/або відповідно до законодавства (п. 4 частини першої ст. 1 розділу 1 Закону № 1909).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (п.п. 1.1 п. 1 ст. 1 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, відповідно до п.п. б п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі виконання таких умов, зокрема, під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Разом з тим, порядок застосування п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу визначається Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначених законодавством про регулювання ринків фінансових послуг (абзац другий п.п. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Пунктом 12 розділу ІІІ Постанови правління Національного банку від 15 липня 2024 року №85 «Про затвердження Положення про порядок застосування пп. 165.1.27 та 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу під час здійснення діяльності із страхування» (далі – Положення) регламентовано, що положення п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу застосовуються щодо суми виплати за договором страхування, яким передбачено, зокрема, страхування майна на праві володіння, користування і розпорядження таким майном та/або можливих збитків чи витрат - у розмірі, що не перевищує вартості застрахованого майна, що визначається за звичайними цінами на дату укладення договору страхування майна, збільшеної на суму сплачених страховику страхових премій (страхових платежів, страхових внесків) за таким договором.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, дохід, отриманий таким платником як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно із розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також, вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, сума страхового відшкодування, яка була нарахована (виплачена) за договором страхування на користь застрахованої особи у разі настання страхового випадку, передбаченого договором страхування життя та/або здоров'я або законодавством не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника – фізичної особи за умови дотримання вимог п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та Положення № 85, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

У разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, що визначається за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшеної на суму сплачених страховику страхових премій (страхових платежів, страхових внесків) податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок та військовий збір на загальних підставах.

У разі якщо умовами договору страхування рухомого майна (автомобіля), яке придбано фізичною особою у кредит, передбачено, що вигодонабувачем при настанні страхового випадку є банк та сума страхового відшкодування перераховується страховою компанією банку, який за рахунок таких коштів погашає частину кредиту платника податків, то вимоги встановленні п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу не виконуються, такий дохід платника податків розглядається як дохід у вигляді додаткового блага відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. При цьому, банк повинен виконати усі функції податкового агента встановленні Кодексом.

Водночас наголошуємо, будь-які висновки щодо оподаткування конкретних доходів можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

___________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.