Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2026 р. № 1526/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму перерахованої ТОВ оплати юридичній особі, яка є платником єдиного податку третьої групи та її прощення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє. 

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах, застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на податкові різниці.

ТОВ в 2025 році перерахувало юридичній особі, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), попередню оплату за оренду згідно договору оренди.

ТОВ у 2026 році до договору оренди укладено угоду про прощення боргу, згідно якої ТОВ прощає дебіторську заборгованість юридичній особі  – платнику єдиного податку шляхом припинення зобов’язання. Резерв сумнівних боргів під дану заборгованість не створювався, дебіторська заборгованість не відповідає вимогам безнадійної заборгованості, які визначені п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи повинно ТОВ здійснити одночасно коригування фінансового результату до оподаткування на дві податкові різниці згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу та п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу при списанні (прощенні) грошової та/або товарної дебіторської заборгованості юридичній особі, що не є платником податку на прибуток?
2. У випадку, якщо коригування фінансового результату до оподаткування потрібно здійснити тільки на одну податкову різницю, то на яку саме: згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, чи згідно п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?

 

Частиною першою ст. 605 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

У разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.

При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості п. 139.2 ст. 139 ПКУ встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним
п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 Положення абзаців другого і третього п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу не застосовуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, облікова політика яких у частині визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності не погоджена з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.

   Слід зазначити, що положення Кодексу не містять розмежування понять товарної та грошової дебіторської заборгованості, а формування резервів сумнівних боргів здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку.

  Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначаються згідно з вимогами ст. 140 Кодексу.

  Згідно з абзацом першим п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Отже, якщо ТОВ (надавач) перерахував юридичній особі – отримувачу (платнику єдиного податку третьої групи) попередню оплату за договором оренди, яка не була повернута отримувачем та за якою виникла заборгованість перед надавачем, який в подальшому здійснив прощення такої заборгованості, то сума такої прощеної заборгованості набуває статусу безповоротної фінансової допомоги у звітному періоді, коли прийнято рішення про її прощення.

При цьому, фінансовий результат до оподаткування підлягає збільшенню відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму такої безповоротної фінансової допомоги наданої юридичній особі – платнику єдиного податку третьої групи, який не є платником податку на прибуток.

Крім цього, при прощенні ТОВ дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено ним резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню згідно з вимогами положень п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

  Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).