Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.03.2026 р. № 1549/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                Товариства щодо окремих питань із визначення юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи доходу платника єдиного податку третьої групи у разі отримання від замовників суми офіційних зборів та державного мита для подальшої сплати до бюджету та/або уповноважених державних органів, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, здійснює діяльність з надання юридичних послуг у сфері інтелектуальної власності. Така діяльність включає, зокрема, але не обмежуючись, підготовку, оформлення, подання та супровід документів, пов’язаних із реєстрацією та правовою охороною об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, торговельних марок, промислових зразків, винаходів та інших об’єктів інтелектуальної власності. Надання зазначених послуг здійснюється на підставі договорів про надання юридичних послуг, укладених із замовниками.

        Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

        Чи включаються до бази оподаткування єдиним податком суми офіційних зборів та державного мита, отримані Товариством від замовників для подальшої сплати до бюджету  та/або уповноважених державних органів?

Щодо зазначеного питання.

Оскільки Товариством не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, відсутній договір по зазначеній операції, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договорів комісії, доручення  та агентських договорів регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (стаття 1000 ЦКУ).

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (стаття 1002 ЦКУ).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦКУ).

Повірений зобов’язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення (пункт другий частини першої статті 1006 ЦКУ).

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення                            (пункт другий частини другої статті 1007 ЦКУ).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Пунктом 292.13 статті 292 Кодексу зазначено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу з урахуванням положень статті 44 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт  44.2 статті 44 Кодексу).

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Склад та порядок формування собівартості наданих послуг з оренди та облік отриманого відшкодування (компенсації) комунальних платежів має визначатися орендодавцем в обліковій політиці із врахуванням принципу превалювання сутності над формою та згідно з вимогами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), та пунктів 10 - 14 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15), які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

Особливістю договору доручення, є те, що право власності на товар чи послугу не переходить до повіреного. За посередницькі послуги повірений отримує винагороду від довірителя, яка і є його доходом у відповідності до                                   пункту 292.4 статті 292 Кодексу.

Зі змісту звернення неможливо встановити, що входить у вартість наданих Товариством юридичних послуг та чи вказані кошти є доходом платника єдиного податку відповідно до договору між Товариством та Замовником.

У разі надання суб’єктом господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, послуги по договору доручення, доходом є лише сума його винагороди як повіреного (агента), в той час як кошти, що надійшли йому під звіт на виконання умов такого договору до доходу платника єдиного податку третьої групи не включаються.

Водночас зазначаємо, що у разі самостійного утримання Товариством належної йому винагороди за надані послуги за посередницьким договором,  буде відбуватися взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань, який підпадає під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.

Крім цього зазначаємо, що  будь-яка господарська операція, що спрямована на отримання доходу і проводиться суб’єктом господарювання самостійно або через свої відокремлені підрозділи відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є господарською діяльністю. Тому, оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до статті 36 Кодексу платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).