Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.03.2026 р. № 1552/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства щодо окремих норм законодавства з виробництва та продажу електричної енергії, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах  компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що як юридична особа, платник єдиного податку третьої групи планує встановити сонячну електростанцію потужністю 120 кВт для забезпечення власних потреб, а також набути статусу активного споживача та здійснювати продаж надлишків виробленої електроенергії в мережу за механізмом самовиробництва.

Враховуючи викладене вище, платник  податків  запитує:

1. Які КВЕДИ потрібні для здійснення зазначеної діяльності?

2. Чи має право юридична особа - платник єдиного податку третьої групи здійснювати продаж надлишків електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання, враховуючи обмеження п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу щодо підакцизних товарів та норму п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 Кодексу, яка звільняє таку енергію від акцизного податку?

3. Чи вважатиметься порушенням вимог п. 291.6 ст. 291 Кодексу щодо виключно грошової форми розрахунків застосування механізму самовиробництва, який передбачає взаємозалік вартості відпущеної в мережу та спожитої з мережі електроенергії?

4. Чи потребує зазначена діяльність отримання ліцензії?

 

 

Щодо питання 1

 

 

Національний  класифікатор  України ДК 009:2010 Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджено наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів», зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим пункту 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

При цьому наказом Державного комітету статистики України
від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності», зі змінами, затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора    ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності».

Отже, юридична особа визначає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

 

 

Щодо питань 2 та 3

 

Права, обов'язки та особливості взаємовідносин учасників роздрібного ринку електричної енергії у частині діяльності активних споживачів, порядок дій учасників ринку електричної енергії під час продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, визначені статтею 581                Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019), розділом XI Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 312 (далі – Правила № 312), та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (далі – Порядок № 2651).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»                           від  20 лютого 2003 року № 555-IV  механізм самовиробництва - схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії.

Активний споживач - споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю (пункт 3² частини першої статті 1 Закону № 2019).

Частиною першою статті 58¹ Закону № 2019 та пунктом 11.5.2 глави 11.5 розділу XI Правил № 312, визначено, що споживач, зокрема набуває статусу активного споживача, одночасно з укладенням договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Абзацом 8 частини першої статті 58¹ Закону № 2019  визначено, що договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва електропостачальник або постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості відпуску та відбору електричної енергії з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії станом на перший календарний день після закінчення розрахункового періоду (пункт 11.4.6 глави 11.4 розділу XI Правил  № 312 та пункт 4.2 глави 4 Порядку № 2651).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

  Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (підпункт 3 підпункту 291.5.1  пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

Таким чином, виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, в т. ч. з енергії сонячного випромінювання та використання її виключно для власних потреб (без продажу третім особам) не впливає на можливість перебування юридичної особи  на спрощеній системі оподаткування.                                    

Проте, здійснення юридичною особою платником єдиного податку виробництва та продажу власно виробленої електроенергії третім особам, в тому числі продажу надлишків електричної енергії, позбавляє права такого суб’єкта господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

До грошової форми розрахунку належить розрахунок коштами як у готівковій (формі грошових знаків) так і безготівковій формі (записів на рахунках у банках).

Негрошовими формами розрахунку є різні способи погашення взаємних фінансових зобов'язань без використання коштів. До таких розрахунків належать, зокрема, бартерні операції, розрахунки векселями, договір переуступки прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, тощо.

Враховуючи вищезазначене та оскільки, для цілей оподаткування єдиним податком для юридичної особи ключовим є факт та спосіб розрахунку за товар/послугу, та з урахуванням Правил № 312 та Порядку  № 2651 юридична особа, яка набула статусу активного споживача згідно умов статті 58¹            Закону № 2019 з укладенням договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, де передбачено взаємозалік (зарахування вартості надлишкової енергії у рахунок поставленої), є механізмом розрахунку не у грошовій формі, що не дає права юридичній особі – платнику єдиного податку третьої групи застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Кодексу, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

 

Щодо питання 4

 

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня          2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі – Закон № 1540)  Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 1540 Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, з питання отримання ліцензії у сфері електроенергетики необхідно звернутись до Регулятора.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

____________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.