Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.03.2026 р. № 1608/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення (далі – Звернення 2) щодо оподаткування ПДВ та на доповнення до індивідуальної податкової консультації, наданої Товариству на попереднє звернення (далі – Звернення 1) та зареєстрованої в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (далі – ІПК 4313), та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 Як зазначено у Зверненнях 1 та 2, Товариство опрацьовує питання щодо оподаткування ПДВ діяльності страхових посередників, зокрема наявність у таких посередників підстав для застосування норм підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ виходячи із напрямів діяльності, визначених частиною першою статті 71 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування», зі змінами (далі – Закон № 1909).

У Зверненні 2 Товариство повідомило, що інформація, викладена в ІПК 4313, не в повній мірі ідентифікує послуги посередників, на які не поширюється передбачене підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ право не відносити операції до об’єкту оподаткування ПДВ, зазначені в ІПК 4313 послуги не охоплюються змістом норм статті 71 Закону № 1909 та не можуть бути віднесені до операцій, передбачених цією статтею.

 Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо правомірності віднесення напрямків діяльності, встановлених частиною першою статті 71 Закону № 1909, до посередницької діяльності за нормативно встановленими ідентифікуючими ознаками напрямків діяльності страхових посередників за наведеною у Зверненні 2 таблицею, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, та які з них не підпадають під норми підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ.  

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 1 розділу І Закону № 1909 визначено, що страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України; страховий посередник – страховий брокер, страховий агент, субагент, перестраховий брокер, додатковий страховий агент; страховий агент – фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, яка включена до Реєстру посередників, не є додатковим страховим агентом та здійснює діяльність з реалізації страхових продуктів від імені та в інтересах страховика за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договору із страховиком; страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства; Регулятор ­– Національний банк України.

Відповідно до статті 3 розділу ІІ Закону № 1909 діяльність на ринку страхування включає діяльність із страхування та діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування.

Діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування включає діяльність з надання посередницьких та допоміжних послуг.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування мають право здійснювати страховики та страхові посередники у порядку, передбаченому Законом № 1909.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає:

1) діяльність з реалізації страхових продуктів;

2) діяльність з реалізації перестрахових продуктів;

3) діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Регулятора.

Регулятор має право встановлювати вимоги до діяльності з надання окремих допоміжних послуг на ринку страхування, зокрема до актуарної діяльності, діяльності щодо визначення розміру збитків, надання допомоги (асистуючих послуг), та вимоги до надавачів допоміжних послуг.

Перелік напрямів діяльності з реалізації страхових продуктів, які здійснюються, зокрема, страховим посередником (крім перестрахового брокера), наведено у частині першої статті 71 Закону № 1909, в тому числі:

1) рекламування та/або проведення маркетингових, рекламних та інших підготовчих заходів, спрямованих на укладення договорів страхування, зокрема, але не виключно, надання інформації про умови договору страхування відповідно до критеріїв та/або потреб, визначених клієнтами, проведення порівняльного аналізу за критеріями клієнтів, консультування щодо умов договору страхування відповідно до критеріїв та/або потреб, визначених клієнтами;

2) пропонування, пропозиція та консультування клієнта щодо укладення договору страхування, проведення іншої роботи з підготовки до укладення договорів страхування;

3) укладення та внесення змін до договору страхування, зокрема, але не виключно, залучення до оцінювання страхового ризику, вірогідності настання страхової події, оформлення документів та розрахунків щодо сплати страхової премії;

4) отримання страхової премії від клієнта та подальше її перерахування страховику;

5) оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати та інша діяльність, пов’язана з організацією врегулювання страхового випадку;

6) отримання страхової виплати від страховика та подальше її перерахування клієнту.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ визначено, що операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже, операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Питання правомірності віднесення напрямів діяльності, встановлених частиною першою статті 71 Закону № 1909, за нормативно встановленими ідентифікуючими ознаками напрямків діяльності страхових посередників за наведеною у Зверненні 2 таблицею, не належить до компетенції ДПС.

З питання щодо віднесення тих чи інших послуг до категорії послуг, пов’язаних зі страховою діяльністю страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, рекомендуємо звернутися до Національного банку України як до державного регулятора у сфері небанківських фінансових послуг, в тому числі у сфері страхування.

Разом з цим ДПС зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.