Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2026 р. № 1614/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення                                     щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством має намір створити об’єкти права інтелектуальної власності з метою використання їх у державному освітньому проєкті для забезпечення доступу користувачів до освітнього та пізнавального контенту.

У межах участі у державному освітньому проєкті - освітньому мобільному додатку Товариство планує укласти з державним підприємством безоплатний ліцензійний договір.

За умовами такого договору Товариство безоплатно надає невиключну ліцензію на використання об’єктів права інтелектуальної власності виключно з некомерційною метою для наповнення та функціонування державного освітнього мобільного додатка. Договором не передбачено будь-якої грошової чи негрошової компенсації.

Безоплатне надання ліцензії здійснюється не з ініціативи Товариства, а на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада                  2024 року № 1278 «Деякі питання популяризації освітнього мобільного додатка «Мрія»» (далі – Постанова № 1278).

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вважається операція з безоплатного надання невиключної ліцензії на об’єкти права інтелектуальної власності державному підприємству для некомерційного використання у межах державного освітнього проєкту операцією з постачання послуг у розумінні норм підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ;

2) чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з безоплатного надання невиключної ліцензії у зазначених обставинах з урахуванням відсутності економічної вигоди та комерційної мети такої операції;

3) чи визначається база оподаткування ПДВ у разі безоплатного надання ліцензії, якщо звичайна ціна такої ліцензії становить 0 грн, та в якому розмірі;

4) чи виникає у Товариства обов’язок щодо складання податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) за операцією з безоплатного надання невиключної ліцензії, та у разі виникнення такого обов’язку - на яку дату та з якою вартістю постачання має бути складена податкова накладна?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1    розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –                               Закон № 996)).

Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі – Закон № 5007).

У Законі № 5007 термін «товар» вживаються в такому значенні: продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації) (пункт 10 частини першої статті 1                                   Закону № 5007).

Відповідно до частин першої і другої статті 12 Закону № 5007 державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. При цьому державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно зі статтею 13 Закону № 5007 державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом зокрема, установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.

Термін «звичайна ціна» визначено підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. Так, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 розділу І ПКУ. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Термін «ринкова ціна» визначено підпунктом 14.1.219 пункту 14.1              статті 14 розділу І ПКУ. Так, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Термін «ринок товарів (робіт, послуг)» визначено підпунктом 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ. Так, під ринком товарів (робіт, послуг) розуміється сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Порядок наповнення контентом освітнього мобільного додатка «Мрія» затверджено Постановою № 1278 (далі – Порядок № 1278).

Згідно з пунктами 2, 3, 4 та 6 Порядку № 1278:

об'єкти права інтелектуальної власності – об'єкти авторського права та/або суміжних прав, торговельні марки, комерційні найменування та інші об'єкти права інтелектуальної власності, правовий статус яких визначено Цивільним кодексом України та відповідними законами у сфері інтелектуальної власності;

суб'єкт права інтелектуальної власності - фізична або юридична особа, якій належать майнові права інтелектуальної власності на об'єкт права інтелектуальної власності в обсязі, достатньому для надання дозволу на використання об'єкта інтелектуальної власності в додатку Мрія.

Об'єкти права інтелектуальної власності використовуються у додатку Мрія, зокрема у складі контенту, з некомерційною метою.

Користування контентом, яким наповнений додаток Мрія, є безоплатним, його використання з комерційною метою не допускається.

Суб'єкт права інтелектуальної власності, який передає технічному адміністратору Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі – Портал Дія) для безоплатного некомерційного наповнення додатка Мрія контент, який містить об'єкти права інтелектуальної власності, гарантує, що зазначений контент не порушує права третіх осіб, у тому числі права інтелектуальної власності.

Технічний адміністратор Порталу Дія згідно із законодавством укладає безоплатний ліцензійний договір із суб'єктом права інтелектуальної власності, яким, зокрема, визначаються умови використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та                 підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185                   пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). Продаж результатів робіт (послуг) − будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14                   пункту 213.1 статті 213 VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України                     від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами і доповненнями (далі – Порядок 1307).

Пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 15 Порядку № 1307, зокрема, передбачено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких визначена відповідно до статей 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

одну − на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;

іншу − на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 і 2

Операція платника ПДВ з безоплатної передачі державному підприємству права на об'єкти інтелектуальної власності згідно з ліцензійним договором (на підставі надання невиключної ліцензії) підпадає під операцію з постачання послуг у розумінні норм підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ та буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо питання 3

Для цілей оподаткування ПДВ операції платника ПДВ з безоплатної передачі державному підприємству права на об'єкти інтелектуальної власності згідно з ліцензійним договором (на підставі надання невиключної ліцензії) необхідно використовувати, зокрема, такі терміни як «звичайна ціна», «ринкова ціна» та «ринок товарів (робіт, послуг)», що визначені підпунктами 14.1.71, 14.1.219 та 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

З огляду на вказані вище підпункти ПКУ звичайною ціною для вказаних вище послуг буде ціна, визначена сторонами відповідного договору, яка повинна відповідати рівню ринкових цін (якщо не доведено зворотне).

У разі якщо ціни для вказаних вище послуг підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Таким чином базу оподаткування ПДВ за операцією платника ПДВ з безоплатної передачі державному підприємству права на об'єкти інтелектуальної власності згідно з ліцензійним договором (на підставі надання невиключної ліцензії) необхідно визначати відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ виходячи з договірної вартості таких послуг з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, яка при цьому не повинна бути нижче звичайних цін, та, відповідно, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, використовуючи таку базу оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо ціна (вартість) за вказані вище послуги віднесена до категорії цін, які підлягають державному регулюванню, база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, що встановлена із врахуванням механізмів державного регулювання.

Щодо питання 4

За операцією платника ПДВ з безоплатної передачі державному підприємству права на об'єкти інтелектуальної власності згідно з ліцензійним договором (на підставі надання невиключної ліцензії) виникатиме обов’язок щодо складання податкової накладної на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ і реєстрації її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Так, якщо вказані вище послуги постачатимуться за ціною (договірною вартістю), нижчою ніж звичайна ціна, то платник ПДВ зобов’язаний буде за такою операцією скласти дві податкові накладні у порядку, встановленому пунктом 15 Порядку № 1307:

одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;

іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

Водночас, якщо ціна (договірна вартість) за вказані вище послуги віднесена до категорії цін, які підлягають державному регулюванню, і становитиме 0 грн., то платник ПДВ зобов’язаний буде за такою операцією скласти одну податкову накладну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).