Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2026 р. № 1626/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування за наявності довідки (сертифіката), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Сполучених Штатів Америки (далі – США), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що основним видом його діяльності є виробництво олії та тваринних жирів. Протягом 2024 року на підставі договірних відносин серед інших платник податків здійснював господарські операції з експорту товарів з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим у США.

Організаційно-правова форма нерезидента LLC з місцем реєстрації у США включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженого, відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, постановою Кабінету Міністрів України від  4 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм», зі змінами.

Платник податків визнав господарські операції із зазначеним контрагентом, здійснені у 2024 році, контрольованими. За результатами економічного аналізу платником податків встановлено, що умови контрольованих операцій з контрагентом не відповідають принципу «витягнутої руки», що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків податкових зобов’язань, зокрема щодо сплати податку на доходи нерезидента з доходів, зазначених в абзацах четвертому – шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу «витягнутої руки».

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у роз’ясненні щодо можливості використання доданої до звернення довідки (сертифіката), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом США, з метою правильного застосування платником податків вимог пункту 141.4 статті 141 розділу III та пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи підходить форма та зміст доданого до звернення сертифіката для підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, для цілей застосування норм пунктів 103.4, 103.5 статті 103 розділу II Кодексу?

 

Статтею 3 розділу I Кодексу визначено, – якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4    статті 103 розділу II Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно зі статтею 3 Гаазької Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Сполучені Штати Америки є однією з договірних держав – учасниць Гаазької Конвенції.

Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі – Конвенція), яка ратифікована Законом України № 180/95-ВР від 26.05.1995, є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000 і застосовується до «осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції» (пункт 1 статті 1 Конвенції).

Податками, на які поширюються положення Конвенції, зокрема в Україні, є «податок на дохід (прибуток) підприємств» (пункт 1 статті 2 Конвенції).

Конвенція регулює податкові аспекти, та не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

У США документом, що підтверджує статус податкового резидента для цілей застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, є сертифікат податкового резидентства за формою 6166 (Form 6166), який видається Internal Revenue Service.

Таким чином, платник податків має право застосувати правила міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку за умови отримання від нерезидента довідки (сертифіката), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом США, виданої компетентним (уповноваженим) органом США, визначеним міжнародним договором України, за формою 6166, затвердженою згідно із законодавством США, яка вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений  статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Водночас інформуємо, що згідно з підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.

Разом з цим, інформуємо, що ознайомитися із вимогами до сертифіката податкового резидентства за формою 6166, затвердженою згідно із законодавством США можна на сайті Internal Revenue Service за посиланням:

https://www.irs.gov/individuals/international-taxpayers/form-6166-certification-of-us-tax-residency.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).