Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2026 р. № 1645/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПП «» (далі – ПП) щодо включення суборендатором до рядка 03.7 Додатка мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Додаток МПЗ) 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за сільськогосподарські угіддя земельної ділянки та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ПП є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Основним видом діяльності ПП є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Додаткові види діяльності: допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність.

Для здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою отримання прибутку  ПП у 2025 році прийняло у строкову суборенду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності строком на 14 років у ТОВ «» (далі – ТОВ) по договору суборенди землі.

Договори суборенди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Протягом 2025 року згідно цих договорів суборенди було сплачено суборендну плату за земельні ділянки в повному обсязі.

 ПП просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

         Чи має право ПП (суборендар) при заповненні рядка 03.7 – «20 відсотків витрат на сплату орендної плати» Додатка МПЗ зменшити МПЗ на 20 відсотків витрат від суми суборенди за земельні ділянки що віднесені до сільгоспугідь , які сплачені по договорам суборенди орендодавцю ТОВ, який є юридичною особою?

       

Згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою ст. 22 Земельного кодексу України  встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Згідно п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Кодексу частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу  МПЗ – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4  п. 38¹.1ст. 38¹ Кодексу).

Відповідно до п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку на прибуток підприємств - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального МПЗ.

  Порядок зарахування сум податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, сплачених протягом податкового (звітного) року, у зменшення суми загального мінімального податкового зобов’язання регламентується підпунктами 141.9.2 – 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 Кодексу. Суми податків, що враховуються у зменшення загального мінімального податкового зобов’язання залежать від частки сільськогосподарського товаровиробництва у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

  У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п.п. 141.9.2 або п.п. 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 цього Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 Кодексу для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, дорівнює або перевищує 75 відсотків, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води;

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Отже, Кодексом не передбачено віднесення до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, які зменшують загальне мінімальне податкове зобов’язання, 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, суборендодавцем яких є юридичні особи.

 У зменшення загального мінімального податкового зобов’язання відноситься 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь по усіх орендованих земельних ділянках, які перебувають у державній чи комунальній власності,  крім тієї частини земельних ділянок, що передані у суборенду іншим користувачам та по яких зареєстроване право суборенди.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).