Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2026 р. № 1661/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань з переходу на спрощену систему оподаткування, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що перебуває на загальній системі оподаткування та є власником нежитлових приміщень, здійснює їх передачу в оренду відповідно до укладених договорів оренди. Має дозвіл, що підтверджує відповідність приміщення вимогам Закону України  від 14.07.2020                                   № 768-IX «Про державне регулювання діяльності  щодо організації та проведення  азартних ігор» (далі – Закон № 768). Товариство планує перехід на спрощену систему оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є наявність у суб’єкта господарювання дозволу, що підтверджує відповідність приміщення вимогам Закону № 768  перешкодою для переходу на спрощену систему оподаткування (єдиний податок, третя група) за умови відсутності ліцензії на організацію та проведення азартних ігор і фактичного нездійснення  такої діяльності?
2. Чи вважається отримання суб’єктом господарювання  - власником нерухомого майна дозволу, що підтверджує відповідність приміщення вимогам Закону № 768, здійснення таким суб’єктом діяльності з організації та проведення азартних ігор?
3. Чи ототожнюється наявність у суб’єкта господарювання – власника приміщення зазначеного дозволу з наявністю ліцензії на організацію та проведення азартних ігор або з провадженням діяльності у сфері азартних ігор?
4. Чи може сама по собі наявність такого дозволу у суб’єкта господарювання  - власника приміщення розглядатися як заборонений вид діяльності  для платника єдиного податку  третьої групи  за умови, що такий суб’єкт не має ліцензії, не здійснює діяльності  з організації та проведення азартних ігор та отримує доходи виключно від орендних платежів?

Товариством не надано достатньої інформації для однозначної ідентифікації суті операції, що ним здійснюється, ДПС надає загальні роз’яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Щодо першого – четвертого питання.

Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор визначено Законом України від 14 липня 2020 року № 768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»                           (далі – Закон № 768).

Пунктом першим частиною першою статті 1 Закону № 768 визначено, що азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.

Ліцензування азартних ігор, видача власнику приміщення дозволу, що підтверджує відповідність приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам, встановленим цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (частина друга статті 3 Закону № 768).

Пунктом 20 частини першої статті 1 Закону № 768 визначено, що гральний заклад - гральний заклад казино, зал гральних автоматів, букмекерський пункт.

Підтвердження відповідності приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам цього Закону Уповноважений орган здійснює шляхом видачі власнику приміщення дозволу, що підтверджує відповідність такого приміщення встановленим цим Законом вимогам (далі - дозвіл) до приміщення для грального закладу (частина друга статті 8 Закону                  № 768).

При цьому, особа, яка отримала дозвіл, може використовувати приміщення самостійно або передати його в користування іншій особі (абзац восьмий частини другої статті 8 Закону № 768).

Порядок видачі дозволу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" (абзац дев’ятий частини другої статті 8 Закону № 768).

При цьому інформуємо, що Порядок видачі дозволу, що підтверджує відповідність приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам, встановленим Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», затверджено наказом Міністерства цифрової трансформації України від 03.09.2025 № 152, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.09.2025 за № 1337/44743 (далі – Порядок видачі дозволу).

Порядок видачі дозволу визначає механізм видачі Агентством ПлейСіті                 (далі - Агентство ПлейСіті) власнику приміщення, в якому планується провадити господарську діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, дозволу, що підтверджує відповідність приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам, встановленим № 768 (п. 1 Порядку видачі дозволу).

Державне Агентство ПлейСіті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра цифрової трансформації і який реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфер (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.05.2025 № 505 «Про затвердження положення про Державне агентство України ПлейСіті» (далі – Постанова № 505)).

Відповідно до пункту 4 Постанови № 505 Агентство ПлейСіті відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: видає дозволи, що підтверджують відповідність приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам, встановленим Законом № 768.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (пункт 291.3 статті 291 Кодексу).

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.         

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (абзац перший пункту 292.6 статті 292 Кодексу).

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Так, відповідно до підпункту 1 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу  не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, діяльність з випуску та проведення лотерей.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункт 292.14 статті 292 Кодексу).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 статті 298 Кодексу (пункт 298.1 статті 298 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням Закону № 768 для отримання дозволу, що підтверджує відповідність власного приміщення встановленим Законом № 768 вимогам, суб’єкт господарювання здійснює ряд процесуальних дій. Після отримання такого дозволу такий суб’єкт господарювання є власником приміщення, в якому дозволено проводити господарську діяльність з організації та  проведення азартних ігор, що є забороненим видом діяльності для платників єдиного податку та відповідно до норм Кодексу такий  суб’єкт господарювання не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Крім цього зазначаємо, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1                                  статті 14 Кодексу  будь-яка діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами є господарською діяльність. Тому, оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу відповідно до вимог Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).