Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.03.2026 р. № 1696/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо окремих питань оподаткування ПДВ і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 року № 616 «Деякі питання надання державної підтримки щодо розміщення внутрішньо переміщених осіб», зі змінами (далі – Постанова № 616), отримує від Пенсійного фонду України компенсацію за комунальні послуги, спожиті під час тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб. Така компенсація надходить на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України за кодом класифікації доходів
бюджету 25020200.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності нарахування та сплати податку на додану вартість при отриманні таких бюджетних кошів.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Постановою № 616 затверджено Порядок надання закладам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, фізичним особам — підприємцям компенсації за спожиті житлово-комунальні послуги, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива під час тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (далі − компенсація за розміщення) (далі – Порядок № 616).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 616 заклади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, фізичні особи — підприємці, що розміщують внутрішньо переміщених осіб після 1 травня 2025 року і виявили бажання отримувати компенсацію за розміщення, звертаються через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України   та подають починаючи із липня 2025 року в електронній формі заяву.

На запит органу Пенсійного фонду України, який подається протягом двох наступних робочих днів після отримання заяви, управителями та виконавцями комунальних послуг протягом п’яти робочих днів з дня його отримання подаються відомості про надання закладу, підприємству, установі, організації незалежно від форми власності, фізичній особі − підприємцю житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, у яких зазначається розмір цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги та плати за абонентське обслуговування (у разі її застосування), платежів за такі послуги, визначені для побутових/непобутових споживачів, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів усіх форм власності, розмір цін на скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо (абзац шостий пункту 6 Порядку № 616).

У разі коли управителі та виконавці комунальних послуг не подали відомостей, що зазначені в абзаці шостому пункту 6 Порядку № 616, органу Пенсійного фонду України для прийняття об’єктивного рішення щодо розрахунку розміру компенсації за розміщення, орган Пенсійного фонду інформує заклад, підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності, фізичну
особу − підприємця про те, що протягом 14 робочих днів з дати інформування вони повинні через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України подати такі відомості (зокрема чеки або квитанції, що підтверджують проведення платежів за житлово-комунальні послуги) самостійно (абзац сьомий пункту 6 Порядку № 616).

Органи Пенсійного фонду України на підставі заяв (після перевірки зазначених у них відомостей) призначають і щомісяця виплачують компенсацію за розміщення (абзац перший пункту 8 Порядку № 616).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Згідно з частиною першою статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

Розпорядник бюджетних коштів − бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Частиною першою статті 49 БКУ передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом  Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, коду бюджетної
класифікації 25020200 відповідають надходження, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних  з обчисленням  і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,  підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Для цілей визначення об’єкту оподаткування ПДВ визначальним є факт здійснення платником податку операцій з постачання товарів/послуг, а не факт отримання коштів (у тому числі бюджетних). Безпосередньо отримання платником податку коштів не є об’єктом оподаткування ПДВ, однак отримані кошти (у тому числі бюджетні) включаються до бази оподаткування ПДВ у разі, якщо вони отримані в оплату вартості товарів/послуг, що постачаються платником податку.

Отже, якщо платник податку отримує бюджетні кошти як компенсацію оплачених ним постачальникам комунальних послуг (за обслуговування приміщень, у яких такий платник податку розмістив внутрішньо переміщених осіб), та така компенсація за своєю сутністю не є оплатою вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то податкові зобов’язання з ПДВ при її отриманні не нараховуються.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.