Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.03.2026 р. № 1329/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у січні 2026 року від засновника Товариства отримано документ, який свідчить про те, що з жовтня 2022 року засновник є резидентом Німеччини.

Товариство (загальна система оподаткування) проводить виплату дивідендів засновникам (фізичним особам). До лютого 2026 року з дивідендів, які виплачувались засновникам на підставі п. 170.5 ст. 170 Кодексу та п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, утримувався податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків та військовий збір за ставкою 5 відсотків.

Фізичною особою надано заяву на застосування Товариством, при виплаті дивідендів, п. 103.2 ст. 103 Кодексу та ст. 10 (п.1) Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно.

Для можливості застосування п. 103.2 ст. 103 Кодексу Товариством, на виконання вимог пп. 103.4 та 103.5 ст. 103 Кодексу, засновником Товариства (      ) (50 відсотків володіння корпоративними правами), надано оригінал Свідоцтва про резиденство від 19.01.2026, видане Податковою адміністрацією Німеччини.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Яким чином виконується належна легалізація в Україні отриманого Свідоцтва про резиденство. Переклад та нотаріальне затвердження перекладу отриманого Свідоцтва про резиденство Німеччини на українську мову в м. Дніпро, це буде правомірне чи треба робити переклад на українську мову у Німеччині?

2. Чи застосовуються в даному випадку норми п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо так, то яким чином?

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з абзацом другим п. 103.2 ст. 103 Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пп. 103.5, 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 ст. 103 Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі - Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За інформацію, розміщеною на офіційному сайті Гаазької Конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Німеччина є однією з договірних держав – учасниць Гаазької Конвенції.

Таким чином, документи, які видані уповноваженим органом іноземної держави у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Крім того, відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029) державна мова – це закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Відповідно до п. 1.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою.

Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову.

Отже, довідка про статус податкового резидента повинна відповідати вимогам офіційних документів та бути перекладеною на державну (українську) мову. При цьому переклад повинен бути засвідчений нотаріусом.

Щодо другого питання

Стаття 141 розділу III Кодексу регулює порядок оподаткування доходів нерезидентів – юридичних осіб, зокрема встановлює правила утримання податку з доходів нерезидентів (податку на репатріацію), що виплачуються на користь таких осіб.

У разі виплати дивідендів юридичною особою – резидентом України на користь фізичної особи – нерезидента положення ст. 141 розділу III Кодексу не застосовуються, оскільки отримувачем доходу є фізична особа.

Таким чином, при виплаті дивідендів фізичній особі – нерезиденту положення ст. 141 розділу III Кодексу не застосовуються.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.