Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2026 р. № 1759/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у разі анулювання реєстрації платника ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує здійснити анулювання реєстрації платника ПДВ у порядку, передбаченому статтею 184 розділу V ПКУ. Протягом всього періоду реєстрації платником ПДВ Товариство здійснювало нарахування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ на 100% вартості товарів/послуг, необоротних активів, які були придбані з ПДВ.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи виникає у Товариства обов’язок нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ у разі анулювання реєстрації платника ПДВ, якщо податкові зобов’язання при придбанні таких товарів/послуг, необоротних активів були нараховані на підставі підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ;

2) чи вважається виконаним обов’язок, передбачений пунктом 184.7 статті 184 розділу V ПКУ, якщо податкові зобов’язання при придбанні таких товарів/послуг, необоротних активів були нараховані на підставі підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ до дати анулювання платника ПДВ;

3) чи необхідно Товариству нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ на суму дебіторської заборгованості, що обліковується у Товариства станом на дату анулювання реєстрації платника ПДВ, за операціями з постачання товарів/послуг, необоротних активів, за якими податкові зобов’язання з ПДВ вже були нараховані відповідно до статті 187 розділу V ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника ПДВ така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 розділу V ПКУ).

При цьому згідно з пунктом 184.7 статті 184 розділу V ПКУ якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 -2

У разі анулювання реєстрації платника ПДВ платник відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ за товарами/послугами, необоротними активами, щодо яких був сформований податковий кредит та які станом на дату анулювання реєстрації залишаються невикористаними в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.

Водночас, у разі якщо за такими товарами/послугами, необоротними активами платником ПДВ (у тому числі Товариством) раніше були нараховані податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у зв’язку з їх використанням в операціях, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, повторне нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ при анулювання реєстрації платника ПДВ не здійснюється.

Щодо питання 3

На суму дебіторської заборгованості, що обліковується станом на дату анулювання та виникла за операціями з постачання товарів/послуг, за якими податкові зобов’язання були визначені відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ за правилом першої події, норми пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ не поширюються, а тому податкові зобов’язання в такому випадку при анулюванні реєстрації платника ПДВ не нараховуються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).