Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2026 р. № 1762/ІПК/31-00-04-02-03

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – Міжрегіональне управління) отримано звернення Платника щодо практичного застосування норм  абз. «ж» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2655-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) та норм бухгалтерського обліку при списанні безнадійної дебіторської заборгованості, керуючись статтею 52 Податкового кодексу, у межах своїх повноважень повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має дебіторську заборгованість контрагентів, які були перереєстровані у реєстрах російської федерації,  фактично здійснюють діяльність поза правовим полем України, знаходяться на тимчасово окупованих територіях, не виконують грошові зобов’язання та є недосяжними для примусового стягнення, у зв’язку з чим відсутня можливість звернення до судових та виконавчих органів України з метою стягнення боргу. 

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить роз’яснити:

1. Чи можуть вищезазначені обставини вважатися «іншими обставинами, що не залежать від волі кредитора», у розумінні абз. «ж» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу?
2. Чи є сертифікат ТПП України обов’язковим документом для підтвердження безнадійності заборгованості, коли боржник вибув з юрисдикції України, неможливість стягнення має постійний характер, форс-мажор не пов'язаний зі строком виконання зобов’язань?
3. Які інші документи можуть підтвердити наявність обставин, що не залежить від волі кредитора, зокрема: відомості з реєстрів російської федерації, дані про перереєстрацію, підтвердження місцезнаходження на окупованій території, внутрішні документи підприємства?
4. Який порядок податкового обліку операцій зі списання такої заборгованості відповідно до ст.139 Податкового кодексу?

Щодо питань 1-4.

Ознаки безнадійної заборгованості визначені п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у
п.14.1.11 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

Відповідно до абз. «ж» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, безнадійною вважається заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною другою ст.14¹ Закону України від 02 грудня 1997 року
№ 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі – Закон
№ 671/97-ВР) визначено, що форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно з частиною першою ст. 14¹ Закону №  671/97-ВР, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється Регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44 (далі – Регламент).

Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов’язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, заборгованість підпадає під визначення безнадійної у разі, якщо стягнення її стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), що підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування, а саме п.139.2 ст.139 Податкового кодексу.

Відповідно п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним                         п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу.

Для цілей оподаткування згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу, платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший  п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст.6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, питання щодо підтверджуючих первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та які дають підстави визнавати безнадійною дебіторську заборгованість контрагентів, які перереєстровані у реєстрах російської федерації,  фактично здійснюють діяльність поза правовим полем України, знаходяться на тимчасово окупованих територіях, не виконують грошові зобов’язання та є недосяжними для примусового стягнення, належить до компетенції  Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).