Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.03.2026 р. № 1768/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ «Компанія «…..» (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що у грудні 2025 року придбало у власність об’єкт нерухомості – майновий комплекс (далі – Об’єкт), розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:00:000:0000 (далі – Ділянка) у м. Києві. Відомості щодо визначення Товариства землекористувачем Ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні (копія витягу з Державного земельного кадастру надана).

Товариство, повідомляючи про здійснення господарської діяльності за основним видом 68.20 – «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» КВЕД ДК 009:2010, просить роз’яснити, чи виникає у нього податковий обов’язок із справляння земельного податку або орендної плати за Ділянку у разу відсутності речового права на Ділянку.

Товариство не повідомило щодо вжитих заходів стосовно оформлення права власності або права користування Ділянкою.

Земельним законодавством передбачається, що на особу, яка набуває у власність об’єкт нерухомості, розташованого на земельній ділянці, яка не перебуває у її власності, покладено обов’язок із набуття прав користування або власності такою земельною ділянкою (частина одинадцята статті  120 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)).

Зокрема, набувач об’єкту нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, а орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею  122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельний кодексом.

Податковим законодавством встановлено, що податковий обов’язок з плати за землю за земельну ділянку державної або комунальної власності (земельного податку або орендної плати) виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Відповідно до вимог земельного законодавства та у зв’язку з володінням на праві власності Об’єктом Товариство здійснює фактичне користування Ділянкою.

Враховуючи викладені у зверненні фактичні обставини, а також вказані норми чинного законодавства, Товариству доцільно звернутися до Київської міської ради з метою належного оформлення та реєстрації права власності або права користування на Ділянку на умовах оренди.

Звертаємо увагу, що земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу України, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця  індивідуальна  податкова  консультація  діє  до  зміни/втрати  чинності  норм  законодавства,  щодо  яких  надано  індивідуальну  податкову  консультацію.